11

Доню все готово ідіть до нас! Кличе мама. Поцілунок перервався, 
це було солодко. Говорить Нік облизуючи губи. 
Так, не спорю, пішли. Я одягла браслет та показала батькам, їм сподобалося. 
До речі, а бабуся буде з цими емоціями забула що вона повинна бути. 
У батьків відразу зник настрій з обличчя. Від цього стало холодно, автоматично взяла Ніка за руку.
Мам тат де бабуся? 
Доню коли ти вчора тривожилась, ми не розуміли чому, коли заснула через декілька хвилин мені зателефонувала сусідка бабусі, повідомила що в той вечір бабусі не стало. 
Після цих слів неначе світ перевернувся, я померла, все охолонуло, руки трусяться. 
Та ні, чому вона? Ну чому? В мне починається істерика, мені не вистачає повітря. 
Мама злякалась та підбігла до мене, Нік тримає мене за руку, старається заспокоїти, тато побіг заводити машину. Мама та Нік виводять на подвіря щоб я подихала, я обняла Ніка. В його обіймах стає краще. 
Садять в машину,  ми їдемо. 
В лікарні мені зробили укол для заспокоєння та дали ще пігулки для цього.
Після того як зробили невелике обстеження, то лікар сказав так: це шок від втрати близької людини, тому зараз  дивитись за неї та робити все для того щоб вона вийшла швидше, з цього апатичного стану. 
Чесно я слухала була неначе обкурена, батькам надали якійсь ліки єдине що почула «обережно». Мене завезли додому, Нік, батьки були поряд. Розклавши диван ми лягли з Ніком батьки проти не були, біля цього я заснула швидко, це те що я пам’ятаю.
Я прокинулась від того що мама та Нік розмовляли, я просто лежала спиною до них, просто думала. 
« Це самий паскудний, ні навіть найгірший день народження, я очікувала кращого, в цю секунду приходить в думки про один вислів: « Нічого не очікуй, тоді  вийде здивування, а не розчарування». Це тупо описує мою ситуацію, я починаю плакати від думки що бабусі немає, день народження у сраку, життя зупинилось. 
Мої сльози почула мама, доню що сталось? 
Бабуся…
Сонечко так дуже тяжко я теж всю ніч не спала, але наша бабуся завжди говорила що коли її не стане щоб ми не сумували, а жили далі вона буде завжди з нами поряд тебе оберігати. Тому витираєм сльози, іди до нас, а до речі бабуся передала тобі подарунок. 
Який? 
Вставай, іди до столу тут він. 
Перед собою я бачу книжку навіть дві, якийсь записник. 
Що це? 
Довга історія, сідайте розповім, не проти? 
Ні звичайно. Сказали обоє.
Історія буде про ці записники те що я бачила сама і те що бабуся розповідала. 
Нік взяв за руку, я не проти, поклала голову на плече і почали уважно слухати. 
Мама усміхнулась та почала розповідати. 
Я почну з біографії, вийшло так що ти мало знаєш бабусю хоча сильно любили одна одну.
Вона народилась коли вже була Друга світова війна, це 16 квітня, 1941р. ЇЇ звали Джесіка Бі, по батькові мама не говорила, мій дідусь заборонив говорити, чому ніхто не знає. Коли їй виповнилось 17 років, вона почала цікавитись космосом як і ти до речі в цьому віці. В 1958р. був заснований уряд NASA він досліджує космос та все що з ним зв’язано. Бабуся купувала багато газет з їхніх досліджень та зберігала, і сама проводила експерименти самостійно, читала багато книжок про космос які були та вивчала фізику. Минув рік, вона багато чого навчилась і через деякий час почала навчати інших початкових дослідників. Могла дати не великі прогнози без додаткових досліджень. До 40 років вона написала дві книги про всесвіт  та що чекає людство. Її книжки купували майже всі, але після того як вона дізналась що влада використовує її знання під себе говоривши що це тільки їхня заслуга, то відмовилась співпрацювати з видатництвом та закрила продажі залишивши тільки дві книги її слова були такі «що ці книги залишає онучці» вона була впевнена що ти цим будеш цікавитись. Мені це не передалось ця захопленість. Те що я бачила коли буде менша ніж ти, це те що вона могла встати о півночі вийти на двір дивитись на зорі на щось записувати. І на останок що вона хотіла щоб ти про неї знала на даний момент. Вона сказала мені що тобі прийдеться рятувати світ все написано у цих книжках і в записнику, хоча що там сталось, мабуть знову щось придумала, зі світом все чудово.