2

Тату я хотіла сказати що я хочу сьогодні вечором погуляти з Мер і з другом. 
Хто такий друг, як звати? 
Нік..
Це той Нік що тебе ображає? 
Ображав, я теж не в захваті, але це єдині люди з якими я спілкуюсь. 
Я піду, добре? 
Ох доню, я трохи переживаю щоб він зла не заподіяв, і все щоб було добре. 
Я зроблю ще свої уроки я виконаю обіцянку. 
Ми з мамою купимо тобі телескоп, навіть якщо ти будеш погано навчатись, оцінки не головне, це ти знаєш? 
Дякую, можна піти? 
Так, тобі все можна моя принцесо, але якщо щось станеться обов’язково кажи. 
Добре, тату. 
Добравшись додому, Кейт відразу пішла в кімнату одягла свою улюблену піжаму, та сіла вивчати астрологію.  
Вмикнувши медитацію вона розслабилась, і відчула себе краще. 
Дзвінок перериває її розслаблення.
Ало, слухаю. 
Кейт ти вже готова? Ми чекаємо біля двору тебе. 
Так, зараз одну хвилинку. Вимикаю слухавку. 
Боже мій я геть забула що потрібно іти кудись, я вимкнула ноут, закрила книжку та взялась одягати костюм який попадається під руки блакитного кольору, він іде типу топ, штани, та кофтинка. Мама називає трійка.  Одягнула куртку. Бризнула парфумами свої улюбленими пахне жуйкой «Moschino Toy 2» називаються парфуми, зробила легенький пучок та побігла до виходу. 
Доню ти куди? Питає мама. 
Я гуляти, тато знає. Кричу я. 
Я швидко відчиняю двері і бачу що вони і справді чекають. 
Пройшло більше одної хвилини. Зухвало каже Мер. 
Чудово виглядаєш, костюм одягнений в мій улюблений колір. Каже Нік. 
Як би знала не одягла б його ніколи. 
Нік на мене глянув таким поглядом неначе хотів тут і зараз задушити.
Всі ішли мовчки, я вирішую перервати це. 
Мер куди ми ідемо?
Зачекай, ми майже дійшли.
І в правду ми прийшли за пару хвилин це місце було магічне ми прийшли в якійсь ліс в якому були гарні дерева, квіти було так багато світлячків що все було видно у темряві. 
Вауу як же гарно! Так магічно! 
Це знайшов Нік це місце. 
Оу, а як?
Я просто вбив в інтернет ліса магічні, мені сподобався цей. 
Дякую Нік це чудово.  Чому вирішив запросити? 
Кейт я винен перед тобою тим що ображав тебе, мені соромно сильно, тому стараюсь загладити свою провину. 
Як ти не старався, мені все одно не приємно те що ти робив, я не впевнена що пробачу тебе. Але дякую. 
Мені дуже шкода, бути старатись загладити вину. 
Я побачила смуток в його очах, але я досі пам’ятаю як він зі мною поводився.  
Мер перебиває мої думки, веселим сміхом який мене теж розсмішив. 
Що с тобою? Здивовано питаю я. 
Та я мем згадала. 
Все з тобою ясно Мер. 
Та чого ти така серйозна? Дивись яке гарне небо, дерева, повітря таке свіже, пташки дивні звуки, але прикольні видають. 
Так я розумію, навіть не знаю чому. 
Пішли от туди під дерево. 
Зайшовши в середину, мені стало моторошно і водночас цікаво. 
Так не звично бути в середині дерева такого великого, неначе як у фільми «Аватар».  В середині світлячки завдяки яким було все видно. Квіточки є рожеві, фіолетовий, жовті.  
Нік простягає руку для того щоб допомогти мені сісти біля нього. 
Дякую. Відповідаю я. 
Ми сиділи та роздивлялись все навколо, було так чарівно що не хотілось іти додому, але час тікав тому я пішла. 
Я зайшла в кімнату, відразу пішла в душ, та змила весь пил із себе. 
Повернувшись в кімнату, я помічаю в телефоні повідомлення від Ніка. 
Н. Я вже дома, дякую за проведений час, може сходим кудись на вихідних?
Я. Мені теж сподобалось, але навіть не знаю чи вийде. 
Н. Та давай чого дома сидіти, я обіцяю час ми файно проведем.
Чесно я довго не думала, бо мені справді скучно дома сидіти, і я відповіла що згодна. 
Я. Я згодна, але через те що мені сумно дома, куди підем? 
Н.  Покатаємось на велосипедах, в одне місце заїдемо. 
Я. Добре, а куди поїдем?
Н. Це вже секрет, але не кажи Мері бо вона захоче з нами, не переживай нічого я тобі поганого не зроблю, я вже достатньо вчинив. 
Я. Тоді я чекатиму вихідних.
Н. Я теж, на добраніч. 
Я. На добраніч. 
Після переписки з Ніком я сходила в туалет, і лягла в ліжко відразу заснула.
Ранок почався від того що моя  мама постукала в двері і сказала що спекла мої улюблені тістечка з вишнею та вершками,  ну це дуже смачно.