Велика космічна пригода

      Далеко-далеко у космосі, на самому срібному боці Місяця, жив Шуня — дивне звірятко, яке не було схоже ні на котика, ні на зайчика.

     Він мав круглі очі, що світилися як два маленькі ліхтарики, великі прозорі вушка, схожі на крила бабки, та пухнасте фіолетове хутро, яке вміло змінювати колір залежно від настрою. Коли Шуня радів, він ставав яскраво-жовтим, а коли задумувався — глибоким синім. Харчувався малюк космічним маршмелоу, яке збирав на верхівках місячних кратерів після метеоритних дощів.

       Велика мрія маленького Шуні

      Шуня мав суперсилу — він умів ловити своїми великими вушками думки та бажання дітей із Землі. Щовечора він сідав на край найбільшого кратера «Коперник», звішував лапки у відкритий космос і слухав.

       Понад усе на світі Шуня мріяв про дві речі:

      • Знайти справжнього друга, з яким можна пограти в космічні квачі.

     • Зрозуміти, що таке «осіннє листя», про яке так часто згадували діти у своїх думках, адже на Місяці росли лише кришталеві кристали.

     Одного разу, коли Шуня намагався розгледіти крізь свій саморобний телескоп з космічного скла земні дерева, повз Місяць на шаленій швидкості пронісся глянцевий сріблястий апарат. Це був науковий зонд-дослідник, який Земля відправила вивчати місячний ґрунт.

     Але щось пішло не так: апарат невдало приземлився, перекинувся на бік і безпорадно закрутив своїми колесами-роботами, жалібно блимаючи червоною лампочкою.

     Шуня спочатку злякався і став темно-сірим від тривоги. Але цікавість перемогла! Він підійшов ближче, почухав лапкою за вушком і вирішив діяти Шуня увімкнув свої очі-ліхтарики на повну потужність, щоб роздивитися поломку. Він підстрибнув у невагомості (а на Місяці стрибати дуже легко й високо!) і зачепився хвостом за металеве крило зонда. Щосили потягнув апарат угору, допомагаючи йому перевернутися назад на колеса.

     Зонд радісно пискнув, вирівняв антени й раптово випустив у бік Шуні маленьку хмаринку... механічних мильних бульбашок! Усередині кожної бульбашки світилася голограма — тривимірне зображення зелених лісів, золотого осіннього листя та дітей, які весело бігали парком.

       Найкращий подарунок

     Шуня затамував подих. Його хутро вмить забарвилося у тисячі яскравих веселкових відтінків. Він нарешті побачив те, про що так довго мріяв! Зонд наче зрозумів захоплення звірятка — він увімкнув тиху приємну музику та вивів на екран напис: «Привіт, друже! Дякую за допомогу».

       Тепер Шуня більше не почувався самотнім. Щоразу, коли на Землі науковці приймали нові сигнали з Місяця, вони дивувалися, чому на фотографіях апарату поруч із колесами завжди видно маленькі, круглі та пухнасті сліди. А Шуня знав: у нього з'явився найкращий залізо-космічний друг, з яким так весело дивитися на далеку і прекрасну Землю.