Казка без кінця

На астероїді Меламор, серед дрейфуючих кам’яних архіпелагів і залишків забутих станцій, жив книготорговець на ім’я Еран, що збирав не просто книги — а історії, які відмовились бути завершеними. У його крамниці — покритій прозорим куполом, який відображав небо мов дзеркало — були манускрипти, що шепотіли у сні, і фоліанти, які переписували себе при зустрічі нового читача.

Та серед них була одна книжка, що ніколи не мала обкладинки, жодного автора, і — найголовніше — ніколи не закінчувалась.

Її сторінки — на дотик мов порох зорі, — самі шукали читача. Історія змінювалась із кожним поглядом. Вранці це була казка про дівчинку, що дружила з молекулами туманності. Опівдні — легенда про зоряного перевізника, який забув, кого перевозить. А вночі — драма про планету, яка мріяла повернутись у дитинство.

Еран ховав її у коробці зі сповідями, бо книжка була заборонена радою астроісториків: за переказами, вона одного разу вплинула на реальність — змінила закінчення справжньої війни, зробивши із неї обійми.

Одного дня до крамниці зайшов мандрівник із вічною валізою, шукач сенсів серед уламків міжзоряного часу. Він не питав дозволу — просто торкнувся сторінки.

І вона відповіла.

Казка почала плести сюжет про самого читача: його вибори, його втрати, його незавершені мрії. Та не просто показала — вона запропонувала варіанти продовження, яких той ніколи не розглядав. Історія жила, не як пам’ять, а як можливість.

— Якщо її дочитати, — прошепотів Еран, — ти більше не будеш собою.

Мандрівник усміхнувся.
— А якщо не дочитати — хто я тоді?

Тоді книжка засвітилась. Сторінки розгорнулись, і слова стали тривимірними: вони почали обертати астероїд, змінювати орбіту, перетворювати саме місце на локацію із казки, яку читають, щоб не забути.

Книготорговець зрозумів: вона вибрала себе. І що головне — ніколи не буде остаточно прочитана. Бо кожен, хто її торкнеться, стає новим співавтором.

І десь у галактиці, коли хтось шукає сенсу — книжка приходить. Без обкладинки. Зі сторінками, що ростуть. І з голосом, який каже:

— «Ця казка — тепер твоя. Але пам’ятай: вона — без кінця».