Стрибун крізь сузір’я

На планеті Кальдра, де цирки були головною цінністю імперії, хлопчик на ім’я Ліор виконував стрибки між антимагнітними канатами, що висіли над лавовими прірвами. Його тіло знало ритм гравітації, як музикант знає акорди, а його очі шукали щось — не аплодисменти, а зв’язок із небом.

Однієї ночі, коли купол цирку розкрився для вистави, Ліор побачив сузір’я, яке виглядало як танцююча фігура — майже копія його руху в повітрі. Але наступної ночі воно було іншим. Сузір’я змінювали форму, наче знали, що їх спостерігають.

— Я мушу знайти їх, — прошепотів Ліор і тієї ж ночі втік із цирку, лишивши позаду апарати, натренованих тварин і світло штучного вогню.

Він подорожував на уламку зорельоту, що ледь тримався купи, живився залишками космічної енергії й орієнтувався лише по світлових танцях сузір’їв. Його мета — досягти Облака Форм, сектору, де зірки змінюють свою конфігурацію щоніч, реагуючи на думки, мрії та рухи тих, хто дивиться.

Дорогою він зустрів:

• Інверсну Сестру, астрофізичну істоту, яка могла розповідати минуле через форму метеоритів
• Хронову Птицю, що літала між часовими розломами і збирала пам’ять про старі небо-карти
• Фрагмент Чорної Спіралі, уламок старої галактики, який співав і відкривав портали через ритм

Коли Ліор нарешті дістався Облака Форм, зорі справді змінилися — вони танцювали з ним, відображаючи кожен його стрибок як нову геометричну фігуру на небі.

Тоді з'явився Картограф Нерухомого Світла — істота, яка колись фіксувала зорі у незмінній формі, але тепер побачила, що небо може бути живим. Він запропонував Ліору стати першим акробатом серед зірок, тим, хто не лише спостерігає, а й впливає на конфігурацію сузір’їв, через рух, ритм і намір.

Ліор погодився. І з того часу на небі можна побачити нові сузір’я — не статичні, а живі фігури, що змінюються щоніч. Їх називають «Серпантином Ліора» — хореографією пам’яті, що нагадує: рух — це спосіб розмовляти з Всесвітом.