Сонна космічна бібліотека

У секторі Дрімаріс, де світло зірок текло повільніше, ніж думки, між астероїдами дрейфувала Сонна космічна бібліотека — споруда, створена не руками, а снами мільйонів істот, які колись хотіли, щоб їхні історії ніколи не згубились.

Її стіни були з пульсуючих кристалів, а книги — зі снів, у яких папір шепотів, а обкладинки дихали ароматами емоцій. Але вже тисячі років бібліотека мовчала, поринула у глибокий сон.

Саме тоді прибули Сола та її мати — археологиня Лірія. Їхня капсула пам’яті, знайдена раніше, вказала координати місця, де зберігалася Першодумка — перша мрія стародавньої цивілізації, що вміла писати снами.

Всередині бібліотеки панувала тиша, але не пуста — вона ніби чекала. Коли Сола торкнулася книги з заголовком «Незаспіваний спогад», вона почула голос:

— «Той, хто читає сновидіння, пробуджує пам’ять».

Раптово стеля засвітилася, а навколо постали літаючі полиці, які почали вибудовувати шлях — кожна книга світилась у ритмі серця того, хто її читав. Сола побачила у текстах знайомі образи: світлових істот, водяних міст, архіпелаги емоцій.

Але найдивніше чекало попереду — Зал Порожніх Слів, де книги були порожніми. Щоб розкрити їх, треба було додати власну пам'ять. Сола записала свої сни, дитячі образи, голоси близьких — і книги ожили.

Бібліотека почала пробуджуватись. Вона стала живою — запам’ятовувала думки відвідувачів і будувала нові зали з їхніх мрій. Сола зрозуміла: це не сховище минулого, а місце, що потребує співавторів.

Після повернення вони заснували проект «Бібліотека Снів» — портал, що дозволяв істотам із різних галактик записувати свої сни і повертати пам’ять світам, які її загубили.

І серед зірок тепер знову світиться бібліотека — не просто як споруда, а як свідомість мрії, що росте разом з кожною розповіддю.