Просто(3). Все

Рік — це багато, чи мало? Це довше миті, яку ми проживаємо зараз, чи рівний їй відрізок часу?

Просто закохатись, просто порозумітись. А розійтись так саме просто?

Відповідь на це питання має тисячі облич.

- Я тебе люблю. – ЇЇ мовчання в слухавці вимиває останні залишки здорового глузду. – Чому мовчиш? Ти до мене хоч щось відчуваєш?

- Так. 

В його голові проносилось усе їхнє спільне минуле, перша зустріч перший сміх, перше бажання володіти нею, кохатись з її тілом та душею, розуміння, що він закоханий. Але усі спогади звідки він не починав чи з початку, чи з кінця скочувались до одного спогаду, який не давав йому спокою. Вона пішла від колишнього до нього. Він її тоді відбив. А тепер боявся.  

- Невже так складно сказати, що ти мене любиш.

- Ні… Просто чомусь не можу... Навіщо ти так? Навіщо так несамовито мене ревнуєш?

Навіщо повторюєш його помилки? Адже ще навіть семестр не пройшов, як я поїхала навчатись.

- Бо ти там вже когось собі знайшла.

- …

- Мені твоє мовчання як розцінювати?

- Я просто не хочу говорити, що ти в мене дурник.

- Ок... … … …

Просто короткі гудки тривалістю в життя.

Так от, рік — це багато чи мало? Рік – це більше часу, ніж мить, яку ми проживаємо зараз, чи рівний їй проміжок часу. А п’ять, а десять? Напевне ні, тому що прожитий час не мав би сенсу без теперішньої миті.

Особливо, коли в житті все відбувається занадто просто.