Просто(2). Старе минуле

Сльози, знову ці трикляті сльози. Чому так? Чому ці гірко-солоні краплини так рідко котяться по щоках від щастя? Чому вона з ним? Скільки разів, годин вона була з ним … перед тим, як обрубати все ідеальне? Все через неї, через її образи на всілякі дрібниці, ну і ще на зовсім добрі жарти.

Коли? Як? Де? Скільки? І що найголовніше — чому? Адже вона моя, лише моя! Як вона могла мене кинути після Ейфелевої вежі, адже все вже було заплановано?

Та нічого, довкола ще багато дівчат… — рука потяглась до телефону

*

Гудок довжиною у вічність… ще… ще… і ще…

- Да! – холод, крига.

- Привіт.

- Що?

- Поговорити хочу.

- Про що?

- Про нас…

- Про нас? Я тобі вже все давно сказала.

- Ні, зажди!… - Трубку не поклала, значить ще любить. - Чому?

- А ти Європу пригадай.

- І що, що там було такого поганого? Ти ж сказала «Так»!

- А те, що ми за кордоном жодного вечора не прожили мирно!

- Так ти ж постійно на дрібниці ображаєшся.

- На дрібниці!? Для тебе те, що ти мене при всіх дістав зі свого рота брудними руками жуйку та запропонував мені дожувати — це дрібниці? Чи може дрібниці те, що ти до мене ставишся як до маленького дурного цуцика?

- Я ж нічого такого не робив.

- У цьому і є твоя проблема! Ти ніколи нічого не робиш. Все саме собою виходить. Ти не помітив, що я виросла. Мені вже дев’ятнадцять, а ти мене змушував терпіти тупі підліткові жарти.

- Які?

- Які!? Ти нікчема, якщо ще досі не зрозумів, то вже не зрозумієш.

- Але ж ти мене любила?

- Давно… Все, годі! З мене досить! Скільки ти ще будеш телефонувати та плакатись мені? Скільки мені ще відмивати після розмов з тобою руки, наче після брудної ганчірки?

Знову гудки, але вже короткі…

Знову сльози. «Ти жалкуєш і будеш жалкувати. Я змушу тебе жалкувати!».

*

- Я тебе люблю.

- Я знаю.

- Він знову телефонував. Плакався.

- І що?

- Нічого, він так і нічого не зрозумів… Ну, не дуйся, я ж тут.

- Тут. Хм… Я просто ще досі не звик, що ти до кінця зі мною. Досі боюсь, що ти знову підеш до нього і…

- Все! Все! Я з тобою. І більше ні до кого не втечу.