Просто(1). Нове кохання

Того вечора на дворі було мінус три. Він стояв на зупинці, чекав на тролейбус. Вона йшла повз нього. Дівчина йому давно подобалась, але у нього вистачило сили та розуму не показувати цього до недавнього часу. День за днем його все більше і більше тягнуло до неї: такої красивої, несамовитої… не самотньої...

*

Її життя вже було давно розписане: випуск, весілля, діти. Ще б пак, адже з нею сталось те, про що мріють багато дівчат - їй зробили пропозицію в Європі.

*

Він завжди бачив її усміхненою, щасливою, і навіть мріяти про неї боявся. До недавнього часу у нього вдома була дівчина, але ті стосунки давно вже дали тріщину, яка поступово переросла в прірву непорозумінь та образ, які змусили його сьогодні вранці сказати їй "прощавай".

А зараз повз нього проходила та, що попереду – як завжди щаслива, усміхнена та просто красива. Вона пройшла, а він дивився їй у слід й не міг повірити, що вона щойно глянула на нього...

*

Так, вона зустрічалась із хлопцем, говорила кілька разів на день "люблю" і  водночас була найсамотнішою людиною на планеті. Зовнішність королеви давала їй повне право на гордість, яку постійно принижував той, кому вона довіряла найбільше.

Сьогодні їй зробили багато компліментів, та чомусь лиш один не давав їй спокою:

- Ти така... сексуальна. Як тебе можна не хотіти? Цікаво, скільки хлопців зараз божеволіють.

- Не знаю, - відповіла вона спокійним і вдавано холодним голосом, хоча щоки зрадливо почервоніли.

- Зате я знаю.

- І скільки ж?

- На одного більше.

*

... Ось так вона вперше звернула увагу на хлопця, який стоїть на зупинці. До сьогодні вона навіть його не помічала, знала просто, що такий є, та й годі. Йшла зараз до свого коханого, шукаючи в собі сили, щоб стерпіти нову хвилю принижень від того, кого кохала вже не один рік. Спіймала себе на тому, що дивилась на юнака, чужого по всіх можливих і неможливих параметрах. Це тривало кілька секунд, доки вони не зустрілись поглядами та він не сказав комплімент. Мить, і вона вже дивиться в іншу сторону та усміхається. Їй раптом стало смішно через абсолютно неймовірне бажання підійти та розплакатись в його худе плече.

Пройшла хвилина, і вона побачила свого хлопця (потяг прийшов раніше), і все те, що щойно відбулось в її душі, відразу зникло. Вона знову була готова терпіти, сваритись, пробачати та... та й гори воно все.

*

Субота - новий день, нові надії. Він врешті вирішив розповісти про свої почуття. Підійшов до розкладу, знайшов потрібну колонку - у неї три пари. Вирішив дочекатись її, та доля розпорядилась інакше. Вона прийшла лише під вечір, перед самим закриттям. А він, прокрутившись цілий день у своїх студентських справах, розминувся із нею на кілька секунд.

Три дні без нормального сну. Вона йому ще не снилась, але він вже марив нею.

*

Понеділок. Все починалось, як завжди, тільки настрій в нього був препаскудний. Зустрілись в коридорі. Вона вийшла зі свого класу, він зі свого. Він намагався не дивитись на неї. Вона ще не бачила нікого сумнішого. А може вона просто його раніше не помічала?

В цей момент вона врешті зрозуміла, що її непокоїло після компліменту на зупинці. Вона знову зазирнула в ці сумні очі й усе в чому вона була впевнена, почало поволі руйнуватись. Але замість цього не виникала порожнеча, навіть навпаки. Виявилось, що порожнеча в її душі вже була, і вона заповнювалась чимось новим, до болю знайомим і незнайомим водночас.

Ось так просто народилось нове кохання.