Новорічне чудо (Експромт 1)

Олег дивився, як сніжинки танцювали за вікном трамвая, та з усієї сили намагався не думати про Олю.

Пасажири куталися у свої пальта та міхові коміри, бо трамвайної пічки не вистачало навіть щоб сидіння хоч трохи прогріти. Їх було не багато. Усі сиділи, лише парочка позаду стояла. 

Олег з тугою глянув на них. І повернувся до сніжинок. Оля пішла вже тиждень як. За три дні він себе опанував, і виконав перше завдання на роботі. Після цього запірнув в неї з головою. Брався за все що потрібно було шефу, від звітів, які раніше терпіти не міг, до підносу кави прибиральниці. Але дорогою додому він залишався на одинці з собою. Він ненавидів повернення. 

Мороз застав місто зненацька, разом з ніжним снігопадом, він крокував перед новим роком, і йому, і снігові та новому року було байдуже на горе хлопця. Він поки ще не розумів чому вона пішла. Він намагався це зробити, але біль утрати затьмарив все. Хоча відповідь була під носом. Вона пішла бо... не любила? Бо так схотіла? Бо хтось інший з'явився?, Бо Я поганий?  А може вона мене чекає вдома? Як завжди з теплим майже холодним чаєм, та розігрітою кашею? 

Ці всі питання танцювали разом зі сніжинками в його голові. Але вони тільки відкривали, роздирали ледь затягнуту за робочий день рану. Він сидів дивився у вікно, і намагався не бачити її. у снігопаді за вікном. 

Як завжди спробував зосередитись на святах. Пригадав дитячі мрії та ледь-ледь не повернув собі ту магічну дитячу здатність всією душею вірити в чудо Ось зараз відчиняться двері, а вона стоїть чекає Олега на зупинці. Або ще уявив, що в нього не спрацює десь блокування чорного списку, і вона зможе пробитись та попрохати про зустріч.Так, найважче, коли їдеш додому це не витягти її з чорного списку. Але телефон лежав подалі на дні портфеля. Як раптом СМС. 

*** 

Діана сиділа навпроти худого хлопця, з важким замореним поглядом. Вона шукала такий останні кілька місяців. Не йшов дипломний проєкт. Вона хотіла намалювати очі. Його очі її вразили. То були порожні очі закоханої людини, яка втратила все. Вона вбирала в себе кожен його рух, кожне імпульсивне доторкання до кишені з телефоном. І от він подивився просто на неї. Навіть не на неї, а за неї, десь далеко у вічність. Вона знала, що в кінці трамвая воркувала парочка.. Він пропалив їх коротким поглядам. І який же то був спектр. Ненависть, щастя, розпач, радість, сльози. Усе було в тому погляді. Діані здалось, що вона відчула його біль. Захотілось обійняти його, приголубити. Запросити на каву, а потім, якщо не допоможе, в ліжко. Вона хотіла, привітатись, сказати своє ім'я. Але хлопець не помічав її, наче вона була привидом. 

***

Смс писала Віка, найкраща подруга Олі

"Привіт, я тільки дізналась. Вона дурепа. Пробач її та мене шкода вас. Може переговорите все ж."

Він завис ., але все ж відписав. 

"Я не проти, але з чс діставати не буду."

"Ок, передам". 

Це так в стилі Віки. Без зайвих сантиментів та емоцій. Олег навіть подумав, що якби не Оля, то він би точно був з Вікою. Після переписки в середині заграли маленькі переможні фанфарики. Вона перша не витримала. В нього було два варіанти. Або вона у Віки, і йому доведеться їхати до неї, або вона вдома.

***

Діана була шокована від того, на скільки хлопець перед нею був відкритим. Усе що відбувалось в середині нього відбивалось у його очах. Зараз його погляд переможно сяяв  О рот розтягнувся в хижій усмішці. Він зробить з неї жертву. Діана бачила таких хлопців. Вони можуть змусити відчувати тебе одночасно і володаркою всесвіту і жебрачкою. Вони піднімають до небес і опускають до пекла одночасно. Все залежала від якогось ідіотського випадку. Це був її улюблений типаж хлопців. Вона ще більше захотіла заговорити з ним. Почути його голос. Відчути його руку на своїй. 

Травмай зупинився. Задні двері відчинились і в них зайшла заплакана дівчина. Хлопець сидів до неї спиною і не бачив її. Але та відразу втупилась в нього. Діана відразу відчула конкурентку та небезпеку. "Все відвали, він мій!" Прокричало щось в середині неї. А дівчина зірвалась сльозами, вона не могла наважитись зробити крок. 

*** 

На коротку мить коли на черговій зупинці відчинились двері, і все завмерло, Олегу здалось що він почув знайомий плач, але він йому стільки разів привижався, що він навіть не повернув голову, щоб перевірити. Він сидів і уявляв, де зараз чекає його колишня. Він її кохав, точно. Але не знав як поведе себе, коли побачить знову. Трамвай рушив. 

Наступна зупинка його .

***

Діана бачила -- хлопець почув свою кохану, але не повернувся. Його погляд був вже дуже далеко. Дівчина так саме стояла біля дверей та пропалювала дірки в його спині. Діана зазирнула в її очі. Вони були такими ж як у нього. Вони однакові. Однаково переживають. А ось це щось новеньке, подібного Діана раніше не бачила. Їй раптом стало шкода їх, хотілось йому голову розвернути, а її підштовхнути запотиличником. Бо дівка явно була винною більше. Але нічого не відбувалось. 

Трамвай зупинився. Хлопець підвівся, і пішов на передні двері.  

Дівчина підійшла і сіла на його місце. Вона більше не плакала.

-- Та бляха муха, закричала Діана на весь салон -- оце ви дурні. 

Дівчина підскочила як вжалено хлопець озирнувся. Вони вийшли з трамваю окремо. він спереду вона ззаду. Коли трамвай від'їжджав, Діана побачила, як дівчина кинулась в обійми хлопцю. Той її, підхопив. і почав цілувати. Напевне що в очі і й сльози, щоб та не плакала.

Трамвай покотився далі. Сніг пішов густіший. Діана розглядала у вікно сніжинки, слухала парочку яка продовжувала воркотати, й думала про чудо, новорічне чудо.