Писати — означає діяти

Від автора:   Нижченаведена розмова велась мережою і-нету німецькою мовою. Центральна тема була  навколо коннцепції виживання, місії та філософії міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у нестоличному просторі. Тут подано авторизований переклад українською мовою.

 (Із інтерв’ю О. Апалькова Кароліні Штанге, «Presse» 18.07.2023)

— Як у провінції може існувати товстий літературний журнал такого високого рівня?

— Провінція живе у кожному з нас. Так само, як і духовна столиця, і суєта-метушня мегаполісів. Не це визначає творчу людину.

— А що?

— Прагнення вищого, недосяжного. Саме завдяки цьому у Каневі і живе такий журнал як "Склянка Часу*Zeitglas". Він, до речі, не лише літературний. Він — літературно-мистецький. У кожному числі поряд із прозаїчними, поетичними та критичними творами подаються роботи українських художників. Час від часу друкуються і художники Німеччини, Данії, США та інших країн.

— За яким принципом ведете роботу?

— Слід тиснути руку, поки вона тепла!

— Поясніть, будь ласка.

— Давати шанс авторам за життя, а не після їхнього посмертного чи смертельного визнання.

— Розшифруйте!

— Журнал дає широку платформу митцям слова і образотворчого жанру. Тут і початківці, і вже зрілі (навіть коли вони зовсім невідомі).

— Чи існує достатній «запит» в Україні на товсті журнали нині?

— Завжди! Особливо в часи, коли запізніла трансформація і переломні події в історії знаходять свої паралелі в літературі інших країн, у першу чергу європейських.

— Як шукаєте авторів?

— По-різному. Наприклад, уже багато років поспіль влаштовуємо літературні конкурси міжнародного рівня. У такий спосіб переможці та лауреати стають серйозними партнерами для подальшого творчого діалогу.

— Що означає цей творчий діалог?

— Діяти! Писати високоякісні тексти або картини — означає діяти… Це завжди варте поваги. А нині й поготів. Ми намагаємося, аби публікації журналу, що видається вже понад чверть століття, виходили за рамки національної літератури, захоплювали духовне життя взагалі. Аби твори висвітлювали, саме через художнє осмислення, людські долі, здобутки, щастя та біди… Художні твори тому й художні, що заглиблюють читача чи глядача у генеалогію людства, а краще — людяності...