Нове ідеальне життя

Карина сиділа на задньому сидінні автобуса який направлявся у Львів.Вона одягнула навушники і заплющила очі.Вона так просиділа пів години, а коли зрозуміла що не може заснути, повернула голову до вікна і спостерігала за видом.Паралельно думала про своє.Про те що сьогодні нарешті зробила те що давно хотіла.Переїхати у Львів і почати нове життя.Тому що це їй життєво необхідно.Все через те що рідний дім їй чужий, вона не почуває себе захищеною, там їй не комфортно.Тому, що її батько постійно сварились,тому що той постійно десь пропадає,ще на додаду пиячить.Через це з ним свариться мама.Буває що він підіймає на руку, іноді дістається і Карині.Це при, тому що вона хороша дитина.З часом дівчині набридли постійні скандали і бійки, вона навіть одного разу тікала з дому, проте через те що була неповнолітня її повернули додому.Її тоді відшмагали.І не дозволяли нікуди йти.Після цього вона пообіцяла собі що повторить спробу, але пізніше.І вона робила все можливе, щоб здійснити свій намір.Вона влаштувалась на роботу.Спочатку працювала нянькою, потім помічницею кухаря.Певну суму віддавала мамі.Точніше вона мусила віддавати, бо грошей постійно не вистачало.А певну суму залишала собі.Щоб здійснити свій намір.І от у свій вісімнадцятий день народження.Вона забрала заздалегідь підготовлену сумку, і тихо пішла з дому, коли всі спали.Хоч вона зробила що хотіла, проте Карину навідували думки які лякали її. А чи правильно вона зробила?А що буде далі?Майбутнє лякало, проте вже пізно відступати.
І от вона стоїть на Львівському вокзалі.Вийшла не знаючи що робити.Карина вирішила пройтись.Тим паче місто красиве.Вона випадково побачила оголошення потрібна помічниця на кухні.Хоч були певні побоювання, проте вирішила спробувати.Карина зателефонувала за номером вказаним в оголошенні.На тому боці озвалась жінка.Вони трохи поговорили, потім та сказала адресу, куди їй треба приїхати на співбесіду.Карина поклала слухавку вбила в гугл карті адресу.Виявилось що те місце неподалік.
Вона пішла згідно з маршрутом, десь через хвилин 15 була на місці.Перед нею стояв трошки пошарпаний дім, з вивіскою "У Галини".Карина зайшла всередину.То було невеличке кафе.Там стояли полиці з книжками, де-не-де висіли картини.Крісла плетені, а на столах серветки.Там було всього три столики.Клієнтів фактично не було.Тільки одна жіночка біля барної стійки.І жіночка років сорока, за барною стійкою.Дівчина підійшла до барної стійки.

— Доброго дня, мені потрібна Галина.
— Це я, — сказала жінка бармен.На вигляд жіночці років п'ядесять, з русявим волоссям. Ти Карина? — дівчина кивнула головою.
— Марійко, вибачай маю відлучитись.Тут прийшла помічниця, треба з нею побалакати.
— Гаразд, Галинко зайду ввечері.Тоді і побалакаємо.
— Кариночка, заходь до мене побалакаємо.Розкажи про себе. — Дівчина зайшла за барну стійку.
— Сідай  на стільчик. Карина поклала сумку.І присіла на стілець.
—Я приїхала з  міста Чернівці.
— Що тебе привело сюди?
— Я завжди хотіла жити у Львові. Мені подобається це місто.Хоч я бачила тільки фото.
— О, так це місто надзвичайне.Його просто не можливо не любити.Я сама патріотка свого міста.І можу багато цікавого розповісти.Проте пізніше, не хочу затягувати перейду до суті.Мені потрібна помічниця на кухні, а іноді в залі.Робота досить важка.
—Мене це не лякає я вже працювала помічником кухаря.Знаю що це за робота.
— Те, що ти працювала за спеціальністю це добре.
— Можна приступити сьогодні? — запитала дівчина
—Ого, а ти я бачу шустра.Так швидко до роботи рвешся.
— Я просто міркую чим швидше приступлю.Тим швидше освоюсь.Враховуючи, що моїх заощаджень надовго не вистачить.
— Бідна, дитинка. — жінка жалісно подивилась на Карину. — Я беру тебе на роботу.Ти можеш навіть певний період пожити в мене.Бачу що ти хороша.
— Дякую вам.Ви дуже добрі.
— Тоді йдемо на другий поверх, ти залишиш і речі помиєшся.Можеш трохи відпочити з дороги,поки людей нема. — жінка закрила зал,і піднялась з Кариною на другий поверх.Другий поверх складався з двох половин.Там були двері навпроти один одного.І ще одна пара дверей — посередині.На що перше звернула увагу Карина.Будинок був красивий, старовинний.Дерев'яні поруччя, з вирізаними фігурами.Там як і в залі, картини і плетені серветки.
— Будеш спати в другій половині. — Галина повела дівчину до других дверей. Я зараз принесу тобі обігрівач. А то я не топила там. Ванна ось тут. — жінка вказала на двері що були посередині. 

— Можеш помитись.Зараз принесу рушник. — Карина поклала сумку на підлогу. І стала оглядати кімнату.Вона була невеличка. Проте вікно було величезне, завдяки йому, в кімнаті було світло. Там стояло невеличке ліжко, шафа, старовинний туалетний столик і дзеркало в повний ріст. Вона підійшла ближче до столика, щоб розглянути його. Він був трохи пошарпаний, проте оздоблення було родзинкою.Фігурні ніжки, і красиві полички. Карина підійшла до вікна, звідти виглядав ще один будинок. Вона стояла біля вікна і навіть не почула як зайшла Галина.

—Я принесла рушник. Ідемо зі мною я покажу як тим користуватись. — вонивони пішли у ванну. Ванна так не вразила, бо було видно що там недавно зробили ремонт. Там стояла пральна машина біля неї кошик для білизни, невеличка шафа.
— В загалом нічого складного, кладеш кран посередині.І водичка ллє така як треба. Принаймні мені підходить. Залишаю тебе. — дівчина зняла одяг.Речі склала на кошик. Лягла у ванну. Майже одразу відчула як тіло поступово почало розслаблятись.Після напруженого дня це було те що їй було необхідно.Всупереч втомі.Карина помилась швидко.Це все звичка. Вдома у неї не було такої розкоші.Вдома у неї був вічно зламаний душ. І тому вона швидко милась.Прийнявши ванну пішла в кімнату, перевдягнулась і спустилась вниз.

— О, ти вже все.Могла ще відпочивати.
— Та я вже відпочила.
— Гаразд.Тоді прибери, будь ласка в залі.
— Добре. — дівчина підійшла до одного столика. І почала збирати посуд.
Цілий день Карина допомагала, Галині. Жінка не могла натішитись нею.Без сумніву вона була рада, що в неї з'явилась така сумлінна помічниця. Дев'ята година вечора вони прибрали, і готувались закрити кафе.