Корону носить голова

10 Шалена перевага

Від горизонту до горизонту простягалася безкрайня рівнина, і скільки б військо не йшло - краєвид не змінювався. Командувач вже три дні вів своїх найкращих воїнів на північ. Вісім тисяч з першої і ще три з третьої армії повільно рухалися назустріч з Рохні. Нарешті перші пагорби прикрасити собою одноманітий рельєф - це був гарний знак. Військо не збилося з дороги. Хальвін з охороною - єдиний, хто міг орієнтуватися в степах. Такий похід був досить ризикованою справою. 

– Чому трава жовта? - Запитав його Ролгін.

– Це результат посухи, на щастя тварини і так пасуться.

Погляду відкрились тисячі шкіряних наметів, що змусило Ролгіна замовкнути. Величезна площа вкрилася ними, як грибами, а трава між житлами кочівників геть витопталась.

– А це стоянка племені оленів – пояснив Хальвін – Тут воїни захищають жінок, дітей і  літніх людей. 

Населення табору кочівників збільшилося вдвічі, коли пятнадцять тисяч солдатів королівства зупинились поряд на ночівлю. Уночі пара молодих кочівників вирішила пограбувати віз другої черги з припасами. Коли варта привела невдах, Хальвін взявся особисто покарати їх, і відрізав крадіям по пальцу. Це була єдина пригода за три переходи між стоянками Рохні, поки на горизонті не з'явився ворог.

Попереду виднілись ворожі укріплення. Хальвін, що завжди був поряд, запевняв ніби це лише кілька сотень ворожих стрільців. Невеликі вали їх укріплення утворювали форму, що нагадувала зірку. Гострі кінці якої піднімались до кількох метрів у висоту.

– Схоже вони знали про нас – помітив син вождя.

– Тоді чому вони тут? – Здивувався Ролгін – хіба не краще було їм об'єднати цю групу з рештою війська?

– Схоже ти мало розумієш що перед тобою - відповів Хальвін.

– І що це?

– Їх фортеця. Всього за кілька днів світлі викопують неглибокі рови глибиною в половину зросту. З внутрішньої сторони куріплення утворюється вал перед самим ровом. В результаті виходить доволі високий перепад, на який не наскочишь верхи.

– А піша атака?

– Піщі воїни потрапляють під шалений обстріл. Гадаю вони постійно везуть із собою більше стріл ніж провіанту. Принаймні в мене таке враження.

У ролгіна була одна думка, але на практиці йому ще жодного разу не доводилось штурмувати укріплення, окрім палацу в столиці.

– Юріюс, на кажи звільнити кілька десятків возів третьої черги і збити щити два - три кроки вширш.

Наказ командувача був незрозумілим, та генерал без питань виконав його. В результаті вийшло чотирнадцять невеличких мостів, які дісталися найкращим воїнам, по одній на кожну сороковину. Одночасно з цим почалось планування битви.

– Піхота з мостами зайде праворуч – Ролгін провів палицею по малюнку місцевості на папері – решта важкої піхоти прикриває стрільців. Кавалерія зайде на лівий фланг, здійснить обманний маневр, і перейде на правий фланг. Якщо все пройде добре, піхота вже встановить мости і кавалерія зможе вдарити по укріпленню.

– Не дуже розумно – прокоментував план Хальвін – ворог просто ростріляє коней.

– Вони захищені кольчугою, сподіваюсь це спинить стріли привидів півночі.

“Дві тисячі воїнів разом з кавалерію виступили на штурм. Важка піхота одразу вишикувалася коробкою із шитів. Кавалерія розсіяним строєм рушила позаду піхоти. Військо все наближалися і наближалися, та ворог не реагував. Раптом, коли відстань скоротилася до сотні кроків, з-за валу висунулись безліч ельфінійців. В руках у них було щось схоже на здвоєний навхрест арбалет. Полетіли стріли. Піхота з мостами рушила на укріплення тримаючи їх над головою. Кавалерія виступила на лівий фланг, та виявилося що ворожі стріли пробивають кольчугу. Миттєво половина коней попадала. Вершники, падаючи, не могли швидко підвестися. Ворог почав ще інтенсивніше обстрілювати їх, але ті були в латних обладунках.

Нарешті важка піхота скинула імпровізованої мости, після чого щільний стрій елітних воїнів увірвався в кріплення. Стрільці ельфіні це не стрільці Серфорту. По суті своїй вони є важкою піхотою з луками, тому швидкої перемоги не було. Ветерани королівства на рівних билися з ворог, але ті почали стягуватися в місце прориву, покидаючи укріплення. Це стало великою помилкою.

Воїни Серфорта, що прикривали стрільців, кинулись на майже порожній вал. Ролгін спостерігав як солдат першої королівської армії бердишем вбив десятки ворогів.

Через кілька сордіб битва була виграна. Лише кілька десітків змогли втекти, та і тих кинувся наздоганяти Хальвін з своєю охороною. В полон потрапило тільки двадцять два світлокожих.

Після битви були підраховані втрати. Важка кавалерія залишила на полі битви майже сто сорок коней і чотирьох бійців, яких затоптали копитами. Втрати важкої піхоти сягнули сімдесяти восьми воїнів, майже всі загинули при штурмі укріплень. Стрільці ж найбільше постраждали від стріл - близько п’яддесят мертвих і важко поранених. Загалом об'єднана армія втратила двісті вісімдесят одну людину. Були підраховані і загиблі вороги. Разом з полоненими їх вийшло рівно двісті - так завершилась перша сутичка між Еліфі і Серфортом.”

З книжки другої черги - “Північна війна короля Ролгіна”.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше