Розділ 3

“Тінь з Чорної Фортеці”

Як тільки наш дует залишає ліс позаду себе, вони починають по черзі, поступово помічати один і той самий темний силует, схожий на лицаря в обладунках, зроблених наче з самої темної нічної пітьми, судячи з чуток почутих у Місті без Світла вони розуміють – це ніхто інший як той самий славетний, єдиний і неповторний Пожирач Душ. Він не говорить ні слова, відомо тільки одне – всюди де він проходить за ним лишається лиш холод, пітьму і смерть… Поступово наша пара з, так би мовити, “третім зайвим” потрапляють на руїни старого, як цей світ, храму, у якому вони знаходять напис, що в перекладі зі стародавньої мови каже *Корона не дає силу, навпаки лише забирає твою душу…* частина фрази відламана або просто навмисно кимось знищена.. Після побаченого Ардена починають мучити сумління - *Чи варта гра тих свічок?*..

Наступним етапом шляху наших героїв стало море. І ніби здавалось би, що тут такого,  море як море, але якщо згадати, що саме і де ми шукаємо, то провівши певну логічну паралель можна здогадатися  що море також незвичайне – це море окутане туманом вічно страждаючих та замкнутих в межах цього моря душ найстрашніших грішників… Тож, як Ви вже встигли, сподіваюсь встигли), зрозуміти, не встигли наші герої до плисти й до середини моря, як назустріч з туману винирнуло два примарних бойових судна, що до речі по розмірам і всім характеристикам мали, як кажуть, 100 балів розриву вперед від нас, тож сутички та битви явно оминути не вдалося, проте зовсім неочікуваним виявилося те, що той самий переслідувач завадив примарним суднам, повністю самостійно рознісши їх в нуль своїми вміннями, що додало більше конфузу в мислення наших героїв про те, хто він, що від них хоче, чому переслідує, чому допоміг і чи переслідує взагалі, бо більше виглядало ніби він віддалений мовчазний союзник…