7

Арія уже пішла до своєї кімнати залишивши Ванессу одну.Ванесса не стала сидіти й роздумовувати про слова Арії та про ту статую,натомісь вона лягла в ліжко й заснула.

                                                                                  ***

Через кілька годин Ванесса прокинулась від страшеного холоду який був у кімнаті,поглянувши у віконо вона побачила яскраві зорі й місяць,але найбільше її увагу привернули двері до їдальні які були відчинені.Ванесса добре пам'ятала що зачиняла їх.
Вставши з ліжка вона підійшла до дверей й загляну всередину.
В кріслі за столом сиділа жінка з келихом вина в руці,на ній була золотистого кольору сукня подімна до сукні королеви,на голові в неї була неймовірно гарна кришталева корона з чорними самоцвітами,каштанове волося було зібрано в гарну зачіску.
Ванесса стояла в ступорі не можучи видавити з себе жодного слова,адже саме ця жінка зобрадена на статуї в саду про яку ніхто не знає нічого.
-Чого стоїш?Сідай.Мовила жінка зробивши ковток вина з келиха.
Ванесса нічого не в змозі вимовити сіла на крісло яке стояло як най-далі від незнайомки.
Жінка поставила келих на стіл й встала з крісла.
-В мене обмаль часу,тільки ти можеш мені допомогти.Я Ірітель Берріс перша королева Офари.В цьому замку є людина яка збирає величну армій але її армія буде не із людей а з потвор які зруйнують весь світ,ця людина сильна але стане ще сильнішою якщо ти її не зупиниш.Я не знаю хто це, але ти повина дізнатися і зупинити плани цієї людини інакше весь світ паде.Єдиною людиною яка може тобі допомогти і якій ти можеш довіряти є Крістофер теперішній король Офари.
Слухаючи всі слова стародавньої королеви Ванессі хотілося посміятися з цього божевіля, але вона не могла у неї було занадто багато питань.
-Але чому я?Я ж просто донька лорда а не якась там принцесса.Чому ти тут?Ти ж давно померла,як це можливо?Всі ці питання Ванесса промовила дуже швидко адже в неї в голові було йще багато питань але Ірітель не дала їй на них відповісти.
-В тебе звісно багато питань,я знада що так буде.Хоча я й мій чоловік думали що ти знепритомнієш.
Ірітель поставила на стіл один аркуш паперу на ньому було щось написало але Ванесса сиділа надто далека щоб роздивитися що там.
-Тримай.Тут я написала все що тобі треба знати, і те про що знаю я сама.І пам'ятай одне"Ніколи нікому не довіряй окрім самої себе".
Не встигла Ванесса мовити жодного слова як Ірітель зникла а на столі залишився аркуш паперу й її кришталева корона.
Підійшовши до місця де сиділа королева Ванесса взяла аркуш паперу й заходилася читати все що там було написано.
"Ванессо ти мусиш виконати моє прохання.Якби я могла я сама зупинила те зло яке живе в цьому замку,але я мертва.Нам мерцям вдається прийти до людей рас га три роки.Три роки тому мій чоловік суказав Крістоферу ті самі слова які я сказала тобі сьогодні.Ми вибрали саме тебе тому що за три роки зло в цьому замку ставало все сильнішим а Крістофер майже нічого не дізнався,тому йому потрібна твоя допомога.Ви маєте довіритись одне одному і тільки тоді ви знайдете те зло яке дуже близько біля тебе.Корона яку я залишила,від тепер твоя."
Читаючи слова Ірітель Ванесса думала що це лише сон і вона скоро прокинеться і це боживіля зникне.
Ванесса так і не змогла заснути,вона сиділа на ліжку й дивилася в віконо за яким було яскраве сонце й блакитне небо,але навіть хороша погода

і вогонь в каміні не змогли зігріти той холод який стояв в неї в кімнаті.Снідати Ванесса не стала натомість вона одягнулась і вийшла з кімнати й попрямувала до саду.Йдучи коридором вона чула лише свої власні кроки,і саме ця тишина лякала її найбільше.Прийшовчи в сад вона стала навпроти статуї королеви Ірітель,і тільки зараз у неї виникло питаня "як це перша королева Офари і про неї незнає жодна людина в замку."Не маючи жодних відповідей на своє запитання Ванесса вирішила що краще їй повепнутися до кімнати.Повернувшись туди до неї підбігла Фрея.

-Міледі вас чекає ваш батько і корольв в троному залі,я майже весь палац обігла шукаячи вас.
Ванесса одразу згадала про його слова на святкувані "ви залишетесь в столиці і це не прохання,а наказ.
-Ходімо я проведу вас.З цими словами Фрея вийшла з кімнати,а Ванесса невзмозі нічого відповісти лише покірно попрямувала за нею
Вони йшли по коридору освіченому яскравим промінням сонця,майже всюди були солдати які вклонялися їм,стіни були з білого мармору а підлога була вкрита сіроватою плиткою.Сердце у Ванесси билося мов шалене,вона намагалася тримати себе в руках і не показувати свій страх.
Під час дороги до зали Ванесса почула плітки про друга коророля, розпитавши Фрею вона дізналася що в палаці давно зодять слухи про те , що Александр  незаконнонароджений і ймовірно ці слухи правда адже є багато на то доказів та не встигла вона розпитати служанеу ще про щось як вона опинилась перед дверьми зали.
І ось перед Ванессою великі білі позолочені двері які ведуть до троної зали.Вона виструнчилась вдохула свіже повітря і двері перед нею відкрилися.Дівчина зайшла в роскішну залу з великими вікнами з розкішними позолоченими стінами.Вона йшла і дивилася на всю красу зали і уже забула навіщо сюди прийшла,але її казка закінчилась вона зупинилась біля підвищення на якому був великий трон а на ньому сидів Крістофер,на його голові була чимось схожа корона до тієї яку Ванессі залишила Ірітель.
Зупинившись наподалік від підвищення вона майже змусила себе вклонитися адже біля неї стояв її батько.
Не змушуючи нікого довго чекати Крістофер почав говорити.
-Лорд Артур я дуже радий що ви і ваша донька прийшли,а саме покликав я вас то му що я хотів би щоб ваша дочка залишилась в палаці.
Ванесса не здивувалася адже саме цього вона й очікувала.І сперичатися вона не стала адже вона має виконати те що їй довірила королева.
-Ваше велично.....Лорд Артур не встиг більше нічого сказати адже його дочка відповіла за нього.
-Я згодна ваше високосте.
Батько Ванесси здиаовано подивився на неї,пам'ятаючи як вона не хотіла їхати.А на обличі Крістофера запалала радісна посмішка.
-Чудово!Я дуже щасливий що ви погодились,а на сьогодні це все,ви можете йти відпочивати.
Вклонившись королю Ванесса розвернулась і попрямувала до виходу