4

Ванесса йшла уже досить довго в одному й тому самому напрямку.Вона уже була вирішила що взагалі йде кругом і ніколи не вибереться з цього клятого лісу.Вона зупинилася й сіла на землю притулившись до дерева,як ніколи вона хотіла зараз повернутися додому побачити батька,маму і свого брата.

-Та щоб ця клята столиця згоріла!

Крикнула дівчина підводячись на ноги й продовжуючи рухатись вперед.Ноги уже страшено боліли,схоже в цьому лісі вона блукає досить давно,можливо години три.

-Як мене тут іще якийсь хижий звір не зжер.

Сказаши це не дуже голосно вона почула крики багатьох людей які шукали саме її

-Пані Ванессо!

Вона уже хотіла вигукнути але на мить задумалася.

"Якщо це ті люди в чорному лиш переодягнені?Пам'ятай одне єдига правило Ванессо завдяки якому ти йще жива

"Не довіряй нікому крім себе самої"

-Що буде то буде.Сказавши це пошипки вона вигукнула

-Я тут!

Солдати підбігли до неї й вклонилися.Не встигли вони вимовити жодного слова як Ванесса рушила в той напрямок звідки вони пришли.Солдати звелися й рушили супроводжувати її до столиці.

                                                                                ***

Прибувши нарешті до столиці,карети попрямувала до замку який був не такий уже й страшний і старий яким вона собі його уявила.Солдати нашорошились почувши вигуки людей,Ванесса прочина шторку вікна щоб зрозуміти що сталося.Люди просили допомоги,одна з вулиць палала вогнем.

Закривши шторку вона промовила

-Невже бог почув мої молитви?Здивовано запитала вона саму себе.—Шкода що горить тільки вулиця.

                                                                                  ***

Карета зупинилася біля сходів,Ванесса вийшла на вулицю і побачила перед собою розкішний замок і білі сходи які вели до нього.На сходах біля брами стояв її батько

-Ванессо!Як ти?Ти не поранена?!Ти від них втекла?

Вона посміхнулась і відповіла

-Я тобі по секрету скажу.Я їх вбила!

Її усмішка зникла й вона схвильовано спитала

--Батьку ви як?Вони ж за вами не пішли?

Лорд всміхнувся й жестом показав їй щоб вона йшла в середену.

-Все добре.В тебе є не дуже багато часу щоб відпочити.Бал має розпочатися завтра ввечері,маєш до того часу бути готова.Я теж пійду відпочити,тебе проведуть до твоєї кімнати.

Скпзавши це він вказав рукою на служницю.Досить молоду вродливу дівчину її віку.

-За що це все мені?Ну щож робити ходімо.

Звернулася Ванесса до служниці.Й рушила за нею,йдучи розвернулася до батька й усміхнулася й попрощалася з ним.

Вони йшли довгим коридором й мовчали були чути лише їхні кроки,ця тишина була такою моторошною

-Я Ванесса Олдріч.

Усміхнулась й глянула на дівчину чекаючи відповіді

-Я згаю хто ви пані.

Ванесса невдоволено звела брови.

-Як тебе звуть?!Вона намагалася сказати це дружилюбним тоном...але трошки не вийшл

-Фрея.Вона підійшла до дверей й відчина їх.—Прошу пані це ваша кімната,тут є все якщи винткнуть якісь проблеми скажіть мені.

Сказавши це вона вкланилась і рушила геть.

Ванесса похмуро подивилася на неї й війшла до кімнати.Скоріше за все це була навіть не кімната а розкішний дім.Вона війшла до вітальні де були дивани,крісла,столик,невеликий камін і шафа з книгами.Ліворуч від неї були двері до ваної,а праворуч двері до їдальні з величезним столом і каміном.Далі були двері до спальні от спальня була справді чудесною полиці з книгами,розкішні крісла,камін,писемний стіл,картини і най головніше велике та м'яке ліжко,а спальні також були двері які вели на балкон та до гардеробу.А ось в гардеробі були набиті шкафи самими лиш сукнями,прикрасами,шпильками.

-Жодного нормального одягу,щож я тут ненадовго тому можу походити і в нічній сорочці.

Сказавши це Ванесса війшла до спальні й рзляглась на ліжку.Почувалася вона жахливо,Ванесса відчувала,що станеться щось жахливе і вона не зможе покинути цей палац.