3

Ванесса бігла щодуху жадно хапаючи повітря ротом вона уже була готова зупинитися і хай буде що буде.Уже ледве біжучи вона побачило хлопця зі сторини він був доволі вродливим з чорним волосям яке на фоні білого снігу було найпомітнішим,можливо через втому їй уже й привидівся він але спробувати варто.Вона заледве вичавила з себе одне слово.

-Доможи!

Хлопець обернувся до неї і спаравді був гарненький.Ванесса уже було біля нього,побачивши що за нею женуться люди вдягнені з голови до ніг в чорний одяг,він не став задавити питань і дістав меч,хлопець вибрав тактику захист ідля Ванесси це було дурістю.Вона сперлася хапаючи повітря,вже хотіла допомоги йому але той перерізавши горлянку ще одному з нападників зухвало промовив.

-Паняночка краще постійте не думаю що ви зможете мені допомогти та йще маючи якусь жалюгідну шпильку в руках тому помилуйтеся моєю вродливістю поки є така нагода.

Почувши це вона,Ванесса,обурилась

-Я тобі тут не паняночка, не думай що я не зможу перерізати тоьі горло мабчи в руках "жалюгідну шпильку".Не давши змоги йому відповісти вона хутко підхопила меч і замість того щоб чекати поки хтось пійде в наступ пішла в нього першою.

Вона вбивала з кожного завдаючи лише один удар мечем.В очах хлопця не було ні здивування ні захоплення ні страху,вони були пусті Ванесса не могла знати що він відчуває дивлячись в його зелені очі.Перебивши всіх дівчина впала від втоми на одне коліно й з полегшенням видихнула.

-Хтоб міг подумати що паняночка так добре володіє мечем.

Ванесса встала з землі,сукня її була уже не такою і роскішною після всього,що сталося

-Я не паняночка!Сердито мовила вона

Хлопець усміхнувся 

--Яке тоді в паняночки ім'я?

Ванесса подивилася в його усмішку й скривилася

-Тебе це не обходить!

Прогарчала вона на що хлопець йще ширше усміхувся

-Я король Офари Крістофер Аткінс.Думаю ти мене паняночка знаєш і маєш радіти зустічі зі мною.Дівчина криво подивилася на того хто перед нею зараз стоїть й з серьйозним воразом обличя вимовила.

-Та невже.Король?Ну якщи ти король а я тоді богиня яка з небес зішла,тобі вельми пащастило мене зараз зустріти.Її вираз обличя змінився з серьйозного на веселу усмішку.

-Дозволь богине поцікавитись як то тебе звуть.Усмішка так і не зникла з його обличя

-Мирослава.Посміхулася вона

Крістофер в голові перерахував всіх знатних осіб і їхніх родичів,та в жодного не було дочки чи якоїсь родички на ім'я Мирослава

-Ну щож ми іще побачимось паняночко.Ванесса уже розтулила губи аби відповісти але він не дав-Ой перепрошую.Ясновельможна богине Мирославо ми іще побачимось.

Ванесса подивилася на нього розвернулась і сказала

-Мені час іти.На мене чекає мій батько.Сподіваюсь ми ніколи більше не зустрінемось.Сказавши це вона рушила геть

-Сподівайся далі.

Пошипки вимовив Крістофер,дивлячись як вона іде геть.