2

                                                                 2 Частина 

Ванесса дивилася в вікно за яким були дерева вкриті білосніжним снігом і думала про житя в ближні три місяці.

Зима в Офарії була завжди холодною,такою що на вулиці залишитися на декілька хвилин було не реально,холод пробирався всім тілом і вона замерзало але цього року вона була досить теплою.Її дуже цікаво як це жити в столиці де ти нікого не знаєш і бачиш вперше,вона трохи хвилювалася щоб знову не напартачити як на вечері з другом батька,тоді мама змусила підійти до сина лорда Ердовіна і показати дім.На ній була надто довга сукня і саме черезце вона гепнулась на землю перед всіма.

Її думки перервам голос чоловіка.

-Дорогу перекрито впавшими деревами мілорд вам доведеться зачекати поки дорогу звільнять.

Відвівши очі від книги лорд промовив

-Добре.На вулиці не так уже й холодно,ходімо прогуляємось

                                                                         *** 

Вийшовши на вулицю батько Ванесси говорив з вартовим,дівчина вирішила трохи пройтись.Прогулюючись лісом вона вдихала свіже повітря яке дуже відрізнялось від запаху в місті їй хотілося залишитися в лісі назавжди.Йшовши по білосніжному снігу який світився на сонці Ванесса помітила що на снігу є багато слідів.

Дівчина уже розвернулася та прямувала до батька щоб оповістити його про небезпеку але не встигла.Зненацька позаду дівчини опинилося багато людей в чорному одязі та сорних масках у кожного був гострий меч.

Один з них накинувся щоб забрати кулон який висів на шиї дівчини,він завжи був на ній з самого дитинства.Впнесса швидко зреагувала та вхилилася,діставши шпильку з волося вона пішла в наступ й завда швидкий смертельний удар.Зрощумівши що сама не впорається,вона побігла до батька який досі розмовляв з гварійцем,побачивши Ванессу гвардіці дістали мечі.

-Батьку нам потрібно іти нас вдвічі менше ніж їх.Не давши батьку сказати жодно слова вона потягнула його до лісу,гвардієць пішов за ними

Люди в масках погналися за ними.

-Нам потрбно розділитися я на ліво ви на право.Батько хотів був уже заперечити-я знаю що ти скажеш що не відпустиш мене одну але я зможу впоратись сама,думаю вони прийшли по мою душу.

Вона вичавила з себе посмішку й дала гвардійцю знак щоб той забрав її батька.

-У тебе немає зброї візьми меч цього хлопця.

Дівчина показала шпильку яка була в крові вбитого.

-Як нема?У мене є шпилька.

Сказавши це дівчина повернула ліворуч і щодуху побігла.Вона виявилась правою ці люди пришли не по душу її батька а по її душу.