На дворі розпочалася холодна та сурова зима це означало,що всі герцоги,графи та лорлии мають прибути в столицю Офари для святкуваня свят.
Ранок у родини лорда Артура Олдріч розпочався з ранього підйому для зборів в поїздку до столиці,зазвичай він завжди їхав сам,але цього разу він вирішив що його єдина дочка Ванесса Олдріч має поїхати з ним.Ванесса дуже відрізнялась від інших дівчат свого віку,її не цікавили гарні вбраня,чудові зачіски,дорогоціні прикраси це все їй було непотрібно,вона добре володіла мечем,була розумнаю й з першого погляду трішки нахабна.
В кімнату дівчини хутко вбігли три служниці,вони шивиденько витягли з шафи гарну сукню й туфлі.
-Міледі прокидайтеся,час збиратися.Промовила одна з служниць
Дівчина сховала голову під подушку й пробурмотіла
-Ви бачили яка година?Ще не час.
Служниця взяла подушки відкинула її в бік.
-Міледі ваш батько буде сварити вас якщо ви вчасно не прийдите.
Ванесса хутко піднялася й рушила до гардеробної де на неї чекали слудниці і її розкішна сукня.
-Чому саме я маю їхати до того клятого палацу.Помовила дівчина і зашла до гардеробної.
В низу на неї вже чекав її батько,Ванесса вийшла в довгій червоній сукні яка пасівала до її рудого волося яке було зібране в гарну засчіску,корсет який був на дівчині,так сильно затягнутий що вона ледь дихала.Спустившись в нис до своєї родини вона вхопила довгий червоний плащ з білим хутром,й накинула його на себе.
-Все я готова.Сказала вона й подивилася на свого старшого брата Роба.
-Ти просто красунечка.Корольно точно помітить серед міліон красунь саме тебе.Глузливо промовив Роб.
-Стули писок Роб.Погарчала Ванесса.
Її мама подивилася но неї і сердито вимовила
-Ванессо Олдріч будь ласка не поводь себе так зухвало,він твій старший брат.
Дівчина всміхнулась
-Та хай він навіть мать Тереза,я всеодно так і надалі буду поводитись.
Її мама подивилася на неї усміхнулася й сказала
-Дивись мені тільки с королем так не заговори
Дівчина усміхнулася і обняла матусю
-Ні не зоговорю,я іще жити хочу.
Вони двоє розсміялися.
-Нам уже час рушати.Сказав лорд вхопивши свій сірий плащ-тому вам треба прощатися скоріше.
Дівчина підбігла до матері й обняла її
-А мене?
З усмішкою спитав Роб.
-Обійдешся.Голосно вимовила Ванесса.
Роб опустив очі й вимовив сумним тоном
-Шкода...
-Все нам з батьком час рушати,мамо не хвилюйся я скоро повернуся.Сказаши це вона худко вибігла на вулицю,де її уже чекав батько