1

На дворі розпочалася холодна та сурова зима це означало,що всі герцоги,графи та лорлии мають прибути в столицю Офари для святкуваня свят.

Ранок у родини лорда Артура Олдріч розпочався з ранього підйому для зборів в поїздку до столиці,зазвичай він завжди їхав сам,але цього разу він вирішив що його єдина дочка Ванесса Олдріч має поїхати з ним.Ванесса дуже відрізнялась від інших дівчат свого віку,її не цікавили гарні вбраня,чудові зачіски,дорогоціні прикраси це все їй було непотрібно,вона добре володіла мечем,була розумнаю й з першого погляду трішки нахабна.

В кімнату дівчини хутко вбігли три служниці,вони шивиденько витягли з шафи гарну сукню й туфлі.

-Міледі прокидайтеся,час збиратися.Промовила одна з служниць

Дівчина сховала голову під подушку й пробурмотіла

-Ви бачили яка година?Ще не час.

Служниця взяла подушки відкинула її в бік.

-Міледі ваш батько буде сварити вас якщо ви вчасно не прийдите.

Ванесса хутко піднялася й рушила до гардеробної де на неї чекали слудниці і її розкішна сукня.

-Чому саме я маю їхати до того клятого палацу.Помовила дівчина і зашла до гардеробної.

В низу на неї вже чекав її батько,Ванесса вийшла в довгій червоній сукні яка пасівала до її рудого волося яке було зібране в гарну засчіску,корсет який був на дівчині,так сильно затягнутий що вона ледь дихала.Спустившись в нис до своєї родини вона вхопила довгий червоний плащ з білим хутром,й накинула його на себе.

-Все я готова.Сказала вона й подивилася на свого старшого брата Роба.

-Ти просто красунечка.Корольно точно помітить серед міліон красунь саме тебе.Глузливо промовив Роб.

-Стули писок Роб.Погарчала Ванесса.

Її мама подивилася но неї і сердито вимовила

-Ванессо Олдріч будь ласка не поводь себе так зухвало,він твій старший брат.

Дівчина всміхнулась

-Та хай він навіть мать Тереза,я всеодно так і надалі буду поводитись.

Її мама подивилася на неї усміхнулася й сказала

-Дивись мені тільки с королем так не заговори

Дівчина усміхнулася і обняла матусю

-Ні не зоговорю,я іще жити хочу.

Вони двоє розсміялися.

-Нам уже час рушати.Сказав лорд вхопивши свій сірий плащ-тому вам треба прощатися скоріше.

Дівчина підбігла до матері й обняла її

-А мене?

З усмішкою спитав Роб.

-Обійдешся.Голосно вимовила Ванесса.

Роб опустив очі й вимовив сумним тоном

-Шкода...

-Все нам з батьком час рушати,мамо не хвилюйся я скоро повернуся.Сказаши це вона худко вибігла на вулицю,де її уже чекав батько