Корона тіней

Пролог

Коли впала зірка

У ніч, коли з неба впала зірка, світ змінився.

Над королівством Еларією небо розірвалося світлом, і полум’яна смуга перетнула хмари, немов рана. Люди вийшли на вулиці, дивлячись угору, і молилися кожному богові, якого знали. Маги відчули, як повітря здригнулося — ніби хтось торкнувся самої тканини реальності.

Зірка впала в Чорні гори.

Туди, де ніхто не жив.

Туди, де за легендами спала стара магія.

І разом із нею впала доля однієї дитини.

У маленькому будинку на околиці села Грейвілл жінка кричала від болю, стискаючи руки повитухи.

— Вона йде… — прошепотіла стара жінка, дивлячись на небо крізь вікно. — Бачиш світло?

Дитина народилась у мить, коли зірка торкнулася землі.

Дівчинка не плакала.

Вона відкрила очі — темні, майже чорні — і повітря в кімнаті здригнулося.

На її грудях світилася тонка мітка у формі півмісяця.

— Це… — прошепотіла повитуха. — Клеймо Тіні…

Мати притисла немовля до грудей, не розуміючи, що це означає.