Глава 1 — Пробудження над Віслою

Краків зустрічав світанок повільно, ніби смакував кожну мить. Над Вавелем ще тримався туман, а Вісла відбивала бліде золото ранкового сонця. Кам’яні вулиці Старого міста були майже порожні, лише кілька ранніх птахів порушували тишу.

Лея стояла на набережній, стискаючи ремінь свого рюкзака. Сьогодні вона мала вперше переступити поріг Академії Магічних Мистецтв — місця, про яке мріяла з дитинства. Але щось у повітрі було не так. Наче світ затамував подих.

— «Не хвилюйся так, Лейо. Магія приходить до тих, хто готовий її почути», — згадала вона слова наставниці пані Ружі.

Та зараз вони не заспокоювали.Вона зробила крок ближче до води. І в ту ж мить Вісла… засвітилася.Спершу — ледь помітно. Потім — яскравіше. Сріблясте світло розтікалося по поверхні, ніби хтось розлив рідке сяйво. Лея завмерла, не вірячи власним очам.

— Що це…? — прошепотіла вона. Вода перед нею закрутилася, утворюючи спіраль. Із глибини піднявся маленький предмет — прозорий, кришталевий, схожий на уламок пера. Він завис у повітрі, а потім м’яко опустився їй на долоню.

Перо було холодним… але в ту ж мить тепліло, ніби впізнало її.І тоді вона почула голос.«Обрана…»Лея різко озирнулася. Нікого. Лише вітер.«Обрана… слухай…»

— Хто тут? — її голос тремтів, але вона не відступила.Сяйво над річкою посилилося. І тоді вона побачила його — величезний силует білого орла, створений зі світла. Він ширяв над водою, розправивши крила, а повітря навколо тремтіло від магії.

«Пробудження почалося. Польща потребує захисника. І ти — та, кого обрало перо».

— Я? Але… я ж просто учениця… Я навіть не знаю, чи зможу…

«Зможеш. Бо магія не помиляється».Орёл розчинився в повітрі, а світіння Вісли згасло. Лея стояла сама, з пером у руці, і відчувала, як її серце б’ється так сильно, що аж болить.

— Це… початок, так… — прошепотіла вона.Перо відповіло м’яким теплом.І Лея зрозуміла: її життя щойно змінилося назавжди