Королівство Юнікорн.Останній маг

Розділ 5

Іншу частину подорожі всі мовчки крокували вперед. Я намагалась вивідати хоч якусь інформацію ,та вони мовчали як риби.Тому я вирвалась вперед і йшла на одному рівні з Ерінгтоном.

Відстань між Торіс і Велір була великою ,але з допомогою тунелів ми мали скоро дібратись до міста.Бажання побачити денне світло виростало з кожною хвилиною.

Я вже мріяла про теплі промені сонця коли земля зникла з моїх ніг. Намагаючись вчепитись в нерівності зупинила падіння. Між мною і обривом були метри.

Ви будете з мене глузувати та я страх як боюсь висоти.Кров бурлила заважаючи мислити здраво. Зверху я чула крики та не могла зфокусувати на них увагу.

— Ясю ,не дивись вниз — дивись на мене, —я чула напружений голос Алекса вдалині не маючи змоги відвести погляд від бездни.

— Чорт,зроби щось, — вилаялась Скай.

— Міледі, — це прізвисько відразу змогло привернути увагу і не тільки мою, — дивись вгору.

Я послухалась.

— Так а тепер оглянись довкола і скажи ,ти можеш за щось вхопитись.

Рой освітив мені місце де я трималась за камені. Нажаль ніяких виступів тут не було,а руки почали втомлюватись.

— Я зараз дещо зроблю,але ви не панікуйте .Я все контролю, — головне було взятии емоції під контроль і зробити задумане.

— Рубін.Не смій, — прогарчав Алекс.

— Довіртесь мені, — сказавши це я відштовхнулась від стінки і почала падати. Через шум вітру,який почав окутувати мене  не було чутно проклять і вигуків наверху.Зкоригуваши потік повітря навколо себе в мене вийшло загальмувати.

Коли я перестала падати то зробила вдих і видих .Сильний вітер підкинув мене до гори тому я лише вчасно завернула його.

Мить і я вже стою на протилежному боці обриву. Підвівши поглід до друзів я побачила шок і страх. Лише одна людина дивилась на мене так ніби хотіла мене вбити.Я навіть здрихнулась від холоду ,що таївся в зелених мовліс очах.

Не звертаючи на нього увагу я почала будувати міст з каміння ,що лежало то тут то там. До мене приєднався Джейс і Тоні. Майстер льоду краще скріпляв камені між собою.

Як тільки всі перейшли на мій бік ми продовжили подорож. Алекс косо дивився на мене.Інші просто мовчали,хоча я відчувала яке невдоволення в них викликав мій вчинок.

***

Надалі ніяких сюрпризів не ставалось. Ніхто не піднімав питання мого польоту ,що мене з одного боку радувало.

В краю туннелю нарешті було видне денне світло ,що пробивалось крізь зачинені двері . Я поспішила до нього. Між зовнішнім світом і нами тепербули лиш грубо зроблені двері .

— Мені вибити двері?

Вони кивнули.

— Я допоможу,— Скай стала коло мене і ми разом сильним вихором повітря збили залізну перешкоду. — Ти чудово опанувала стихії ,я вражена.

Ці слова зігріли мою душу. Було приємно чути їх від майстра та хранителя.

— Дякую ,хоч хтось мене хвалить , — покосилась я на зеленоокого блондина.

Він хмикнув ,звівши брову ,на що я відповіла таким же жестом. Я відвернулась від нього зосередившись на вітрові . Скай здивувала мене ,коли легким порухом руки відчинила залізні двері.

— Як ти це зробила?

— Це не складний фокус насправді ,якщо хочеш можу навчити?

— Жартуєш ,ти обов'язково покажеш як це робити. Ти могла б стати вправним злодієм, — пожартувала я дивуючись як легко дівчині вдалось без шуму відкрити двері.

— В Альфіт я керую шпіонами Сари тому з однієї сторонни я й справді злодій.

Я кивнула ,відкривши єдину перепону між нами і наколишнім світом. Свіже повітря п'янило, а сонце що саме починило заходити зігрівало тіло .

Ці тунелі знаходились в милі від замку ,щоб забезпечити безпеку проживачим в резиденції. Я оглянула місцевість і розслабилась на хвилину. Тихий щебіт птахів і пісня цвіркунів давали відчуття спокою яке я не відчувала ще з початку війни. Та цей лісові гармонію порушили стукіт копит і голоси людей, які наближались до нас.

Я напружилась вхопившись за меча.Ніхто не міг повністю завірити ,що ця територія не окупована. Та коли загін наблизився я змогла розгледіти одного з них,людина яку я не бачила два роки — Доріана оточенного королівською вартою. Короля ,який викликав повагу у народу. Чоловіка ,який на день народження подарував милого жеребця.

— Ксеню,Міхаель як давно ми не бачись, — він скочив з коня і попрямував до батьків ,ми синхронно вклонились монарху на ,що він скривив вуста. — Тільки не треба цього офіціозу, ви ж знаєте як я його ненавиджу.

— Пройшло багато часу брате,хто тебе знає, — тато обійнявся з другом пеплескавши по плечу.

— Ксеню ,а ти як завжди прекрасно, — проказав король підходячи до мами і оглянувши її з ніг до голови.

— А ти як завжди зв своїми компліментами, — вона обійняла Доріана і відсторонившись додала примпужившись, — та ти ж знаєш ,що ніхто крім Міхаель мені не потрібен.

— Знаю ,знаю сонечко та познущатися з твого чоловіка це святе, —він засміявся, —тим паче що у вас такий шлюб і такі чудові донечки.

— Щодо цього Доріане, — король повернув голову до батька, відразу зрозумівши всю серйозність. Тато називав його величність лише тоді коли злився, — ти здогадувався ,що Яся маг?

Погляд чоловіка переходив від Ксені до Міхаеля немв він чекав ,коли вони скажуть ,що це жарт. Та коли вони промочав він почав шукати в групі людей мене. І зустрівшись зі мною поглядом він зихатив головою не вірячи в сказані слова.

— Невже розгадка завжди була коло мене?

Алекс вилаявшись почав іти до короля.

— Все моє терпіння скінчилося , — його голос взагалі не був схожий ні на один з знайоми мені тонів. — мені набридло ,що ти не договорюєш.

— Стоп Алекс ,давай я все поясню коли ми доберемося замки ,чи навіть коли ви всі відпочините. Впевний сьогоднішній день був дуже насисиним.

—Ні , — викрикнула я і пвдійшла впритул до Доріана і зазирнула у втомлені блакитні очі , — вибачте мою наглість ,але я хочу почути відповіді на мої запитання зараз. Їх назбиралось багато.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше