Я хотіла піти далі позайматись мечем та мама завадила цим планам.Вона спускалась з другого поверху поправляючи сережки.
— Доню ти могла б докупити деякі продукти до вечері?
— Гаразд ,зараз.
— І візьми когось з хлопців.Не хочу ,щоб ти йшла сама.
—Мам, — я зупинилась коло дверей, — я й сама можу за себе постояти.
— Знаю ,але мені буде спокійніше якщо ти підеш з Алексом наприклад.Це ж не проблема?
— Що ви,ні в якому разі.У вас є список чого треба прикупити?
— Спуску не теба: я все пам'ятаю, — вигукнула я виходячи на двір.
Мене бісила поведінка Алекса. Він хотів більше дізнатись про мене. А я й так розповіла йому забагато. Судячи з слів Тоні вони шукають мага. От тільки питання що робити мені в цій ситуації.
Одягнувши плащ я пощільніше закуталась,бо після нічного дощю було прохолодно.
— То нам далеко йти?
Тиша.
— Може відповіси,хоча б з вічливості?
— Я думала ми одвоє згодимось ,що вічливість не найкраща моя сторона, — відповіла я продовжуючи йти прямо. — Невже скучив за моїм неймовірним голосом? — промуркотівши я повернулась до блондина та ми ледь не зіштувхнулись чолами.
Алекс стояв впритик і знадобилась вся моя рішучість аби не відступити на крок і дати більше простору.Щепіт прозвучав коло вуха.
— А якщо й так? — побачивши мою розгубленість хлопець випростався і як нічого не сталось пішов далі. А я стовпом простояла з хвилину доки до мене не дійшло ,що ми йдемо не в тому напрямку.
— Ти не туди йдеш ,ми поворот пропустили, — скоса глянувши на блондина я швидко покрокувала до ринку.
Дякуючи богу ми провели іншу частину шляху в мовчанні. До рою і так сотні думок додалась щей ця сцена.
Коли ми зайшли до критих лавок з продуктами звідусіль уже долинали бурні розмови щодо феєрверку. За час масого вторгення ніщо так не сколихнуло Велір як моя нічна вилазка.
Купуючи овочі я чула багато думок які висловлював народ. Більшість були на моєму боці і говорили ,що треба було зробити це з самого початку.
Та на жаль були й інші думки.
— Бісові повстанці, — говорив чоловік років сорока своєму оппоненту. Вони як раз вийшли з таверн из кехлями пива. — Через них ми можемо серйозно постраждати.
— Краще б сиділи і не висовувались ,не треба нам цих проблем з росінами, — я чудово розуміла страх цих людей і знала ,що багатьом не сподобається моє рішення .
Напруга охопила все моє тіло від початку входу на територію ринку і не проходила. Відчувши руку в себе на спині я леди здригнулась. Алекс легень поглажував мене.
— Ясю дихай ,ти все зробила правильно.
І я видихнула.
Знаю ,що на нас було звернено багато уваги і завтра та навіть сьогодні деякі будуть задаватись питанням з ким я тут була . Ким саме мені довоиться цей хлопець? Деякі вважатимуть мене невірною бо лише з тиждень тому я зустрічалась з Адамом та це вже зовсім інша історія.
Та тільки ми відходимо від лавок як люди починають закриватись і ховатись хто куди. Причиною хаосу солдати ,які проходять по площі в повному озброєнні . Їх було п'теро . Уважно оглядаючи людей вони чекають коли хто зробить невірний рух.
— І так, — почав Андреас командир загону в нашому місті.Говорять він особисто знайомий з королем Росін і був одним із ініціаторів нападу.Високий чоловік з волоссям і бородою ,які бачили кращи часи взагалі не був схожий на людину високої посади, — як ви всі вже знаєте на наших людей було здійснено напад.
Пауза.
— Чи хтось із вас, — він пройшовся по всіх поглядом , — має для мене цікаву інформацію?
Алекс позаду застиг на що я вдарила його локтем в бік. Цей дурень може нас видати,а варіантів відходу у нас не так багато. При будь якому розкладі доведеться себе видати.
Чорт побрав би ці овочі!
— Розслабся, — єдино ,що я сказала хлопцю,але цього вистачило аби він не був наче натянутий дріт.
— Ми не знаємо хто це зробив .
— А як би і знали то не сказали б, — бовкнув коло мене знайомий голос. Це був мій шкільний друг. Джеймс на кілька років старший ,але він став чудовим товаришем нам із сестрою .
Андреас швидко повернувся в нашу сторону,шукаючи того хто мовив таку дурню.
— Хто це сказав?
Молодик пройшовз повз мене і я не встигла його загальмувати. Хлопець з гордо піднятою головою вийшов вперед і промовив.
— Для глухих повторюся, — впевнена на його обличчі з'явилась посмішка, — якби ми знали імена тих людей котрі змогли підпалити ваші зади ,то не видали б їх.
Що ж я завжди знала приховувати магію буде скадно і колись всі знатимуть хто я є насправді,але не так скоро. Бережись Джеймс попадешся мені на очі і тобі кінець.
Тобі доведеться поплатитися за слова які тільки но вилетіли з твоїх уст.І тобі дуже пощастило ,що ти тут не один. Андреас з мечем на перевіс кинувся до хлопця та я втигла відкинути Джемса потоком повітря. Легкий рух кистю і один із закинутих наметів ,що стояв коло солдат загорівся і поки капітан був розгубленим я вихопила з рук чоловіка меч і кинула Алексу.
Скинувши плащ до долу і взявши до рук кинжал я викрикнула.
— Алекс позаду, — блондин не роздумаючи всього за якусь хвилину положив нападника.
Андреас же напав на мене.Удар.Взмаг. Лязг металу.
— Оу здається я знайшов ту хто скоїв такий переполох.
— Тобі не здається.
— Вражає. Думав в Юнікорн більше немає магів.
— А я думала ,що зможу спокійно провести свою юність. Та на превеликий жаль наші бажання не здогадки не збулись.
Схрестивши кинжал і меч ми стояи одне навпроти одного. Моєю перевагою завжди була швидкість на перевіс силі тому я прошмигнула під його рукою . Чоловік розвернувся ,щоб завдати удар та Алекс виявився проворнішим.
Відчай і страх були на обличчі чоловіка.Кінець довгого меча бкло видно в грудях Андреаса.Я здригнулась від виду крові навкруги. Блондин майстерно розібрався з іншими содатами хоч їх і було четверо.
#9040 в Фентезі
#16173 в Любовні романи
#3767 в Любовне фентезі
кохання складні стосунки зустріч, секрети, магія пригоди поєдинки кохання секрети
Відредаговано: 15.01.2025