Королівство Юнікорн.Останній маг

Розділ 4

Я хотіла піти далі позайматись мечем та мама завадила цим планам.Вона спускалась з другого поверху поправляючи сережки.

— Доню ти могла б докупити деякі продукти до вечері?

— Гаразд ,зараз.

— І візьми когось з хлопців.Не хочу ,щоб ти йшла сама.

—Мам, — я зупинилась коло дверей, — я й сама можу за себе постояти.

— Знаю ,але мені буде спокійніше якщо ти підеш з Алексом наприклад.Це ж не проблема?

— Що ви,ні в якому разі.У вас є список чого треба прикупити?

— Спуску не теба: я все пам'ятаю, — вигукнула я виходячи на двір.

Мене бісила поведінка Алекса. Він хотів більше дізнатись про мене. А я й так розповіла йому забагато. Судячи з слів Тоні вони шукають мага. От тільки питання що робити мені в цій ситуації.

Одягнувши плащ я пощільніше закуталась,бо після нічного дощю було прохолодно.

— То нам далеко йти?

Тиша.

— Може відповіси,хоча б з вічливості?

— Я думала ми одвоє згодимось ,що вічливість не найкраща моя сторона, — відповіла я продовжуючи йти прямо. — Невже скучив за моїм неймовірним голосом? — промуркотівши я повернулась до блондина та ми ледь не зіштувхнулись чолами.

Алекс стояв впритик і знадобилась вся моя рішучість аби не відступити на крок і дати більше простору.Щепіт прозвучав коло вуха.

— А якщо й так? — побачивши мою розгубленість хлопець випростався і як нічого не сталось пішов далі. А я стовпом простояла з хвилину доки до мене не дійшло ,що ми йдемо не в тому напрямку.

— Ти не туди йдеш ,ми поворот пропустили, — скоса глянувши на блондина я швидко покрокувала до ринку.

Дякуючи богу ми провели іншу частину шляху в мовчанні. До рою і так сотні думок додалась щей  ця сцена.

Коли ми зайшли до критих лавок з продуктами звідусіль уже долинали бурні розмови щодо феєрверку. За час масого вторгення ніщо так не сколихнуло Велір як моя нічна вилазка.

Купуючи овочі я чула багато думок які висловлював народ. Більшість були на моєму боці і говорили ,що треба було зробити це з самого початку.

Та на жаль були й інші думки.

— Бісові повстанці, — говорив чоловік років сорока своєму оппоненту. Вони як раз вийшли з таверн из кехлями пива. — Через них ми можемо серйозно постраждати.

— Краще б сиділи і не висовувались ,не треба нам цих проблем з росінами, — я чудово розуміла страх цих людей і знала ,що багатьом не сподобається моє рішення .

Напруга охопила все моє тіло від початку входу на територію ринку і не проходила. Відчувши руку в себе на спині я леди здригнулась. Алекс легень поглажував мене.

— Ясю дихай ,ти все зробила правильно.

І я видихнула.

Знаю ,що на нас було звернено багато уваги і завтра та навіть сьогодні деякі будуть задаватись питанням з ким я тут була . Ким саме мені довоиться цей хлопець? Деякі вважатимуть мене невірною бо лише з тиждень тому я зустрічалась з Адамом та це вже зовсім інша історія.

Та тільки ми відходимо від лавок як люди починають закриватись і ховатись хто куди. Причиною хаосу солдати ,які проходять по площі в повному озброєнні . Їх було п'теро . Уважно оглядаючи людей вони чекають коли хто зробить невірний рух.

— І так, — почав Андреас командир загону в нашому місті.Говорять він особисто знайомий з королем Росін і був одним із ініціаторів нападу.Високий чоловік з волоссям і бородою ,які бачили кращи часи взагалі не був схожий на людину високої посади, — як ви всі вже знаєте на наших людей було здійснено напад.

Пауза.

— Чи хтось із вас, — він пройшовся по всіх поглядом , — має для мене цікаву інформацію?

Алекс позаду застиг на що я вдарила його локтем в бік. Цей дурень може нас видати,а варіантів відходу у нас не так багато. При будь якому розкладі доведеться себе видати.

Чорт побрав би ці овочі!

— Розслабся, — єдино ,що я сказала хлопцю,але цього вистачило аби він не був наче натянутий дріт.

— Ми не знаємо хто це зробив .

— А як би і знали то не сказали б, — бовкнув коло мене знайомий голос. Це був мій шкільний друг. Джеймс на кілька років старший ,але він став чудовим товаришем нам із сестрою .

Андреас швидко повернувся в нашу сторону,шукаючи того хто мовив таку дурню.

— Хто це сказав?

Молодик пройшовз повз мене і я не встигла його загальмувати. Хлопець з гордо піднятою головою вийшов вперед і промовив.

— Для глухих повторюся, — впевнена на його обличчі з'явилась посмішка, — якби ми знали імена тих людей котрі змогли підпалити ваші зади ,то не видали б їх.

Що ж я завжди знала приховувати магію буде скадно і колись всі знатимуть  хто я є насправді,але не так скоро. Бережись Джеймс попадешся мені на очі і тобі кінець.

Тобі доведеться поплатитися за слова які тільки но вилетіли з твоїх уст.І тобі дуже пощастило ,що ти тут не один. Андреас з мечем на перевіс кинувся до хлопця та я втигла відкинути Джемса потоком повітря. Легкий рух кистю і один із закинутих наметів ,що стояв коло солдат загорівся і поки капітан був розгубленим я вихопила з рук чоловіка меч і кинула Алексу.

Скинувши плащ до долу і взявши до рук кинжал я викрикнула.

— Алекс позаду, — блондин не роздумаючи всього за якусь хвилину положив нападника.

Андреас же напав на мене.Удар.Взмаг. Лязг металу.

— Оу здається я знайшов ту хто скоїв такий переполох.

— Тобі не здається.

— Вражає. Думав в Юнікорн більше немає магів.

— А я думала ,що зможу спокійно провести свою юність. Та на превеликий жаль наші бажання не здогадки не збулись.

Схрестивши кинжал і меч ми стояи одне навпроти одного. Моєю перевагою завжди була швидкість на перевіс силі тому я прошмигнула під його рукою . Чоловік розвернувся ,щоб завдати удар та Алекс виявився проворнішим.

Відчай і страх були на обличчі чоловіка.Кінець довгого меча бкло видно в грудях Андреаса.Я здригнулась від виду крові навкруги. Блондин майстерно розібрався з іншими содатами хоч їх і було четверо.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше