Розділ 26

Ми зволили і за обіднім столом сиділи у всій можливій красі.

А чого? Маю право… Та й кошти, як виявилось, дозволяють…

Поки ми з Лією хлюпалися в ставку, метр Ігнаціус, у присутності Лавра Тулія та Аристарха, магічним шляхом не тільки очистив від шлаку золоті самородки, здобуті нами в поєдинку із чудовиськом, а й перетворив їх на повновісні імперіали.

Причому вони не були фальшивими.

Виявляється, маг мав дозвіл на карбування монет, ще з часів покійного нині імператора. І будь-яка експертиза, теж магічна, природно, підтвердила б їхню справжність. Тож бути звареним живцем чи померти від ковтка розплавленого металу мені не загрожувало [найпоширеніші види страти для фальшивомонетників у середньовічній Європі].

Більше того. Усі отримані монети розклали у шість скринь. При цьому п'ять набили рівненько під віко, а в шостій — на два пальці вище за середню дошку.

На уточнююче питання про загальну суму імперіалів у скарбниці, члени комісії переглянулися та повторили названу кількість скринь. Єдине, що вдалося з'ясувати додатково, це те, що скрині п'ятивідерні. І однієї скрині, як мене запевнив дворецький, вистачить за очі, щоб викупити всі заставні, виписані покійним королем.

Тобто, як я зрозумів, перераховувати монети вони не спромоглися. Швидше за все, тому, що крім мага й рахувати до ладу не вміли. А це означало, що золотий запас королівства Сонячного Піку сьогодні коливався десь між «дуже багато» та «ну, дуже багато».

— Що ж, чудово…

Я подумав і поклав у тарілку ще один шматок смаженого м'яса. Приготовленого, як виявилося, все ж таки за допомогою магії. Дворецький не ризикнув проявити ініціативу з найму куховарки без моєї санкції.

— Отже ми можемо оголосити всім кредиторам, що готові заплатити? Нехай несуть свої папери.

— В жодному разі!

Аристарх так емоційно змахнув руками, що ледь не перекинув соусницю на капітана гвардії, що сидів ліворуч від нього.

— Не зрозумів?

— Перепрошую, ваша високосте… — дворецький згадав, що розмовляє не з товаришем у корчмі, а з принцом. — Вибачте… Ви, звичайно ж, маєте право чинити, як вважаєте за потрібне… Але… Якщо дозволите…

Я вже зрозумів, що зморозив чергову дурість. Оскільки решта тактовно відводила погляд. Навіть Леонідія. Значить, пощастило... Двічі. Дівчина не вважає, що переспавши зі мною, отримала право влазити у справи. А слуга навпаки, готовий викликати немилість, але втримати господаря від необачного вчинку.

— Так, Аристарху. Дякую, що не забув про мої провали в пам'яті. І ще одне… Користуючись моментом, хочу цілком серйозно заявити всім присутнім. Запам'ятайте твердо! Якщо я щось наказав — обговорювати заборонено. Але... поки наказу не було, кожен із вас має право дати пораду чи оскаржити моє рішення. Не чекаючи, доки я запитаю.

Метр Ігнаціус неуважно кивнув головою. Здавалося, він навіть не чув про що розмова. Отримавши від мене в подарунок Сінільгу — пташеня синього орлана, маг, якщо не був зайнятий чимось конкретним, здебільшого прибував у стані глибокої задуми.

Лавр Тулі навіть сидячи спробував прийняти стійку «смирно», але через глечик з вином в одній руці та гусячу ніжку в іншій, це вийшло не надто чітко. Що привело старого служаку до деякого збентеження, і він запив його потужним ковтком прямо з глека.

Леонідія посміхнулася і знизала плечима. Мовляв, я не проти, але ви ж, чоловіки, все одно все робите по-своєму і розумні поради пропускаєте повз вуха. Вірячи лише логіці і ні в що не ставлячи інтуїцію. Особливо жіночу.

А більше за столом нікого не було. Не маю уявлення, звідки Аристарх збирався взяти цілий десяток нахлібників? Якщо конюх приймав пологи в кобили, а поки що єдина найнята мною людина — з тих новобранців, стояла на варті біля воріт.

Малюті, як пояснив Лавр, так хотілося виправдати високу довіру, що хлопець днював і ночував біля воріт, охороняючи їх надійніше за ланцюгового пса. А весь вільний час вправлявся у фехтуванні та стрільбі з арбалета.

— Говори, я слухаю…

— Ваша високосте, не можна оголосити, що принц Ніколаїс із Сонячного Піку, несподівано став незмірно багатим.

— Чому?

Відповідь вже крутилася в голові, але навіщо напружуватися, якщо можна підглянути її в кінці задачника? А самому, тим часом, впоратися з м'ясом. Яке, між іншим, чекати не буде. Охолоне і втратить половину смаку [прим. Авт., — Тоді я ще не знав, що їжа, приготована магічно, не остигає, не черствіє і взагалі залишається до кінця дії заклинання в тому вигляді, якою її замовили. А термін дії заклинання - від години і до декількох років, залежно від сили чарівника і призначено]

— По-перше, — така миттєва та велика поява золотих монет, знецінить їх… приблизно на чверть. І це означає, що всі ваші покупки обійдуться вам значно дорожче. А ви ж не лише з боргами розрахуватись плануєте? Чи я помиляюсь?

Дворецький не помилявся. Я й справді не збирався зупинятися на досягнутому. І хоч грошей у мене, на даний момент, було до непристойності багато, пісеньку Вінні-Пуха, про те, що «це дуже дивний предмет, і якщо вони є, то їх відразу ж нема» пам'ятав. А ще, вже з особистого досвіду — що гроші мають властивість закінчуватись у найневідповідніший момент. Так що смітити ними найбільша дурість, яка не спаде на думку жодному мільярдеру. Якщо він не бажає стати мільйонером.