Королева-рабиня

8.

Язики полум'я танцювали у каміні, облизували грубі поліна, які від такої ласки швидко ставали геть чорними, перетворювалися на вуглинки. Шерл дивився на вогонь, прищуривши очі і завівши руки за спину.

День видався дивним. Ще вчора Меланіт запевняв його, що переговорив з різними дрібними придворними, і сьогодні вони всі з'являться перед його королівськими очима. Але сьогодні на зустріч з кількох десятків прийшли лише семеро, та й ті поглядали на нього з підозріливим страхом. Він ще нічим не встиг їх налякати, і хоч славу мав недобру, сваритися з придворними Телури не збирався — це аж ніяк йому не вигідно. Меланіт пояснив це їм одразу. В чому ж тоді справа, звідки ці ворожі погляди і страх?

Слуги теж засмучували. Дивилися на нього і на його людей з осудом і ненавистю, а на розпитування не відповідали. Жодна жива душа не пояснила Іліту і Юситу, в чому справа, як не допитувалися. Навіть сенешаль, такий миролюбний і ввічливий ще зранку, тепер дивився вовком. До всього, його воїни таки добралися до вина і цілий день тільки те й робили, що упивалися.

Шерл відчував, що без Агати тут не обійшлося, але не міг зрозуміти, що вона утнула.

У всякому разі, не слід почуватися у цьому замку надто безпечно. Він прийшов сюди завойовником, отже марно очікувати дружби і прийняття. Про всяк випадок довелося поставити варту на дверях у покої, хай як не любив таких формальностей і більше довіряв міцним замкам, ніж людям.

У двері легко постукали, а тоді вартовий доповів, що прийшла рабиня Його Величності. Шерл не бачив виразу обличчя Агати, коли її так представляли, але був певен, що на ньому незадоволена гримаса.

— Нехай заходить!

Ось зараз і почнуться веселощі.

Агата впливла у покої, тримаючи горду королівську осанку, але дивилася під ноги.

— Ви наказали ночувати у ваших покоях, господарю, тож я прийшла, — слова випурхнули з її вуст так солодко-покірно, що не залишалося сумнівів — сьогодні вона має намір грати зразкову рабиню.

Або щось задумала.

На Агаті була темно-бордова сукня з широким поясом, але без зайвих прикрас. З волосся так само зникло дорогоцінне каміння, яке Шерл зауважив ще вчора. Проста зачіска, простий одяг. Розумниця. Але це їй не допоможе.

— Молодець, що прийшла. Але на майбутнє: ти не заговорюєш, доки тебе не запитують.

— Слухаюсь, господарю.

Вона прикусила губу і крадькома глянула на Шерла так, ніби чогось очікувала.

— Що ж, у мене був довгий день. Розстели ліжко і допоможи мені роздягнутися.

Обидві справи для неї були новими, але Агата з незворушним обличчям приступила до виконання. Спочатку відкинула хутра і шовки з ліжка, а тоді відгорнула теплу вовняну ковдру. Завжди перед сном заставала своє ліжко у такому вигляді, тож просто повторила.

А от з другим завданням було важче. Вона підійшла до Шерла, зупинилася за крок і зовсім не знала, з чого почати. Він був одягненим трохи дивно, як для Телури, — вузькі штани шоси, коротка вузька куртка пурпуен і, схоже, щось під сподом. Місцеві чоловіки носили переважно нарамники, далматики, коти та інші довгі туніки, а зверху одягали теплі довгі плащі чи мантії.

Втім, в чому б він не був, роздягати чоловіка — справа, за яку їй досі не доводилось братися. Її щоки зафарбувалися рожевим, а пальці взяло тремтіння.

— Сміливіше, — шепнув Шерл і ступив до неї, став так близько, що лоскотав подихом Агатине чоло. — Це робиться ось так.

Коли він взяв її пальці у свої і підніс до верхнього ґудзика пурпуена, Агаті різко захотілося втекти геть. Була навіть навіть думка впасти на коліна перед ним і розіграти комедію, благаючи позбавити її цієї роботи. Чомусь, від його дотику, її кинуло в такий жар, ніби горіла зсередини. Наче ж торкався вже, але саме зараз... Зараз було інакше. У цю мить Шерл здавався миролюбним, не погрожував, не стискав боляче її підборіддя, тримав її пальці обережно, навіть ніжно, і Агата геть розгубилася. Горло пересохло, язик наче приріс до піднебіння. І все отак раптово, від однісінького дотику до пальців.

Ті пальці не слухалися, коли розстібала ґудзики. Ледве впоралася. Не піднімала на Шерла погляду, але майже фізично відчувала поблажливу усмішку на його губах.

Агата глибоко вдихнула, щоб опанувати себе, а тоді взялася стягувати з нього пурпуен. Король Пеніну мав чудове тіло, не був ні надміру худорлявим, ні надутим зайвими м'язами. Вона мимоволі ковзнула долонями по його твердих, фігурних плечах і затремтіла вже вся, а не лише пальці.

Ось твоя славнозвісна витримка, Агато, кришиться від близькості чоловіка як графітові поклади на околицях Телури від кількох ударів молота, думала.

Під пурпуеном Шерл мав білу шовкову сорочку і широкий пояс. Вона злякалася, що доведеться знімати все, і зиркнула на нього, але почула:

— Лише пояс зніми. У вас тут прохолодно, щоб дозволити собі повністю оголитися.

Агата оповила руками його талію, щоб розв'язати пояс. Запізно здогадалася, що могла просто обійти і стати за його спиною. А от Шерл здогадався спитати:

— Хіба не приємно, Агато?

Що тут приємного? Її тіпало, як прапор на флагштоку у вітряну погоду, а щоки були такими червоними, ніби до них прилила вся кров від її серця.

— Ні, господарю, не приємно.

Вона швидко впоралася з поясом, а тоді забрала його одяг і віднесла до скрині, яку помітила у кутку. Хотіла спитати, що робити далі, але згадала, що не має заговорювати першою.

— Що ж, можна вкладатися спати, — заявив Шерл і, випереджаючи її запитання, додав: — У нас заведено, що раби сплять у ногах ліжка господарів. Але тут прохолодна кам'яна підлога, тому я дозволю тобі спати поруч зі мною у ліжку.

Агата до побіління стисла кулаки, але на обличчі не смикнувся жоден м'яз.

— Тоді з вашого дозволу, господарю, я ляжу у ваших ногах, як і належить рабині.

— Як забажаєш.

Він знизав плечима і попрямував до ліжка. Нітрохи не сумнівався, що її відповідь буде такою, хай як це боляче для її гордості.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше