11

Я заклякла на місці та приголомшено дивилася на неї, не в змозі вимовити ні слова. Блоха посиділа секунду на вогкому камінні, поволі поворухнула вусиками, озираючись на величезний, чужий світ, а потім рвучко стрибнула в один бік. Завмерла, причаїлась. І знову крутий, незграбний стрибок — уже в інший бік. Безпомічно, безглуздо, абсолютно недоречно серед бойової арени.

Першим не витримав хтось із новобранців праворуч. Пролунав короткий, придушений всхлип, який умить підхопили інші. За кілька секунд арену заповнив регіт. Заклиначі, які ще кілька хвилин тому тремтіли від жаху й передчуття неминучого, тепер реготали на повні горлянки. Напруга, що накопичувалася годинами, вибухнула хвилею отруйного сміху.

— Ви бачили?! Вона стрибає! — заходився реготом хлопець із Конем, спираючись на ліктем на стіну. — Це що, дійсно небезпечний дух?! І як ним керувати? Напустити на ворогів, щоб вони зачухалися до смерті?!

— Я взагалі не чув, щоб за останні років двадцять хтось викликав Пішака! — вигукнув інший, дивлячись на блоху круглими від подиву очима. — Я думав, їх у Шахівниці взагалі не лишилось, або вони здихають ще по дорозі, невзмозі переступити Розлом!

— Невже їй доведеться носити це з собою? — гидливо скривилася темноока молодиця, дбайливо поправляючи власну форму. — Це ж просто огидно! Вона що, триматиме духа у волоссі чи в складках одягу?

— А ти уяви, в яку потвору це перетворюється, коли захоче прийняти людську подобу! — прокоментував кремезний чоловік, що сидів, спершись боком на духовного тигра. — Що це буде? Опецькуватий гуманоїд із вигнутими назад колінами і витріщеними очима?!

— Та це ж вірна смерть… — буркнув хтось із гурту, і в його голосі прорізалось щире співчуття до мене. — З таким духом у першому ж бою й мокрого місця не лишиться. Перший ліпший дикий Тура чи Слон просто розчавить і не помітить.

— Зате подивіться на плюси! — заперечив збіднілий дворянин, витираючи сльози від сміху. — Дух настільки слабкий, що навіть не може пручатися! Їй хоч голову не відкусили, як деяким тут!

А я стояла посеред арени, відчуваючи, як палають щоки від пекучого сорому та розпачу.

Блоха. Звичайна, дрібна блоха. 

Пішак.

Що взагалі могло сьогодні статися дурнішого?

Гамір і регіт умить обірвав сухий вигук Наглядача:

— Заткнулися всі!

Арена миттєво затихла. Наглядач із важким зітханням підвівся, ніяково крекнув і роздратовано почухав потилицю, наче сам не очікував на подібну ганьбу під кінець виснажливого дня. Перевівши погляд на мене, він невдоволено скомандував:

— Підкорюй його.

Хтось у гурті новобранців не втримався й знову приснув зі сміху, але під лютим поглядом Наглядача швидко прикусив язика.

Я рвучко обернулася до Наглядача, відчуваючи, як до горла підступає панічний клубок.

— Пане, прошу вас! — заговорила я, хапаючись за останню надію. — Дозвольте прикликати нового духа. Дозвольте спробувати ще раз. Це ж помилка!

Але обличчя Наглядача вмить стало суворим, брови зсунулися до перенісся. Він гнівно, із гучним ляском зачинив шкіряний записник і гримнув.

— Ти взагалі вчилася, дівко?! — луна покотилася кам'яними стінами арени. — Чи ти просто проспала всі лекції?! Ти чула, що у Заклиначів є непорушні закони?! Магічна жила людського тіла пов'язується з Шахівницею надто великим викидом енергії. Розлом — це не подарункова скриня, куди можна запускати руку, поки не витягнеш гарну іграшку! Повторний призов у той самий день просто розірве твої магічні канали та випалить розум!

Він ступив ближче згори вниз пропалюючим мене поглядом:

— Ти відкрила Розлом. Ти витягнула духа. І ти навіть не здохла, як половина з сьогоднішніх претендентів. Тож підкори його — або помри прямо зараз, якщо відмовляєшся від служби!

Я пригнічено кивнула, намагаючись проковтнути пекучий клубок, що стискав горло. Стримуючи сльози, перевела погляд на підлогу. Блоха тим часом уже встигла зробити кілька невпевнених стрибків у протилежному від мене напрямку, ніби шукаючи затишну щілину в камені.

Я повільно витягнула вперед тремтячу руку. Пальці здригалися, але я змусила себе зібрати рештки магічної сили й прошепотіла:

— Підкорись…

Цієї миті дух мав би заричати, заборсатися, вступити у жорстоку битву волі, намагаючись розірвати мої магічні пута, як це робили всі істоти до нього. Він мав би спробувати звільнитися, вбити мене чи хоча б ранити.

Натомість блоха лише видала тонкий, ледь помітний писк. Магічна хвиля підкорення наздогнала її в повітрі, під час чергового стрибка. Вона безпорадно закрутилась у повітрі, безсило впала на спину та задерла догори шість крихітних лапок.

Новобранці довкола знову вибухнули диким реготом.

Тоді ж у мені щось ніби клацнуло. Я відчула, як усередині спалахнула й розлилася тілом чужа, невідома досі магічна енергія. Вона була прохолодною, пульсуючою й немов живою. Духовна енергія тонкою цівкою прослизнула крізь магічні канали, сплітаючись із моєю власною в єдине ціле.

Це була присутність духа. Я впоралася. Я підкорила його.

— На сьогодні все! — перебив регіт Наглядач, спираючись на перила галереї. — Вітаю тих, хто вижив. Можете йти святкувати свій другий день народження. А завтра вранці роз'їдетеся по своїх тимчасових напарниках.