Глава 3

Сонце сліпило очі Бажані. Вона прикривалась руками, та марно. Воно діставало звідусіль. І тоді дівчина побігла вперед, перебираючи босими ступнями по махровій ковдрі із зеленої трави.

Зупинившись на мить, Бажана роззирнулась і засяяла – навколо неї міріади волошок, що чемно махали голівками, немов вітали новоспечену принцесу. Дівчинка грайливо зірвала одну квітку, приміряла, чи пасує та до її кремової сукні. І коли визначилась, що однозначно підходить, почала збирати собі цілий букет. 

Волохате стебло ніжно-ніжно лоскотало крихітну долоньку, ощасливлюючи маленьку Бажану.

Вдалині лунав заливистий сміх, що трактором гайнув до кінця поля та розсіявся над широкою посадкою. То її батьки та брат купались у ставку.

Дівчину не цікавило купання, їй більше до вподоби допитливі синяві квіти.  

- Бажано! Йди-но сюди, донечко! – прийшла за дівчинкою мати.

- Не хочу, мамо, - буркнула вона. - Краще збиратиму квіти, сплету вінок. І собі, і тобі.

- Доню, ходімо поплаваємо, - не здавалась жінка. - Там твій брат так спритно стрибає зі схилу, спробуй і ти. Ми до бабусі з дідусем наступного разу приїдемо тільки через місяць, а тоді вода похолоднішає, то не вдасться покупатись.

- Ні! – тупнула Бажана. – Якщо стрибати, як Даня, то можна голову розбити або наткнутись на щось колюче на дні!

- Запевняю, це абсолютно безпечно. Йдеш?

- А ще там живе зла королева! – вона чіплялась за останній шанс переконати матір.  

- Не вигадуй, доню.

- Не вигадую! Вона дійсно там живе! На дні. І не любить, коли її турбують. Я боюсь, - захникала дівчинка.

- Сонечко, там нікого не має. Ходімо з нами, - благала жінка.

- Не хочу! – вирвалась вона з обіймів і побігла вглиб поля, заховавшись між волошками, щоб ніхто не діставав.

Мати не стала вмовляти, лише стомлено видихнула та повернулась до берега. Замість неї на горизонті з’явився Данило, який частіше знаходив влучні слова, щоб вмовити на щось свою старшу сестру.,

- Бажано, завжди ти канючиш! – щойно з води, мокрюсінький брат прямував до неї, не звертаючи уваги, що топчеться по такій красі. - Якусь злу королеву нафантазувала. На тренуваннях ти плаваєш, чому зараз не хочеш?

Дівчина заховала обличчя в долонях.

- Бажано, - спокійніше звернувся Данило, присідаючи поряд. – Тобі десять, мені – сім. Коли ми встигли помінятись місцями, і дорослішим став я? М?

Дівчина не відповіла, просто кліпала на нього горіховими очима.

- До берега ставка не підступитись, якщо не плигнути зі схилу, - хлюпаючи носом повідомила вона.

- І?

- Загроза від королеви. Я боюсь стрибати, - видавила Бажана і зірвалась втікати.

- Гаразд-гаразд, стій! – перехопив він сестру за лікоть. – Є ідея. А що як ми стрибнемо разом, і якщо твоя королева нападе, то я дам їй по зубах! І вона відстане. Що думаєш?

- Ти захистиш мене?

- Аякже!

Бажана замислилась, поки крутила пучок зірваних квітів за спиною. Вона нервово кусала вуста, обдумуючи пропозицію брата, якому довіряла понад усе.

- А триматимеш мене за руку? – дівчина хотіла покласти до кошика ще одну вагому причину.

- Триматиму, - струснув він головою, і з кучерявого волосся розбризкалась вода.  

Бажана підвелась, і хлопець нетерпляче потягнув сестру за собою до схилу.  

Бронзово-рожевий вечір осідав над долиною. Важкі хмари душили небо по той бік ставка. А під ногами ялозила іржава земля.

Бажана заглянула вниз із урвища й застогнала. Серце забилось у грудях – до води летіти так далеко, що вона б не відмовилась від парашута. Або від великої парасольки, як у Мері Поппінс, аби граціозно осісти на водойму. Хоча це не вирішує наступну проблему – безпощадну королеву, що володарює на глибині.    

Дівчина готова була здатись, але тепла долоня брата підігрівала надію, що разом можна подолати будь-який страх.

- Тільки тримай, не відпускай, - вимолювала Бажана.

- Не відпущу, - випроставши груди вперед, Данило відчував себе справжнім лицарем, який готувався до бою зі ставковим монстром за престол принцеси.

- Точно?

- Точно.

- Обіцяй, - від побоювань дівчина до почервоніння розтерла праве плече.

- Обіцяю.

- Клянешся? – випитувала вона.

- Бажано, ніколи в житті не відпущу, - злегка дратувався хлопець.

- Тоді…

Бажана прийняла позицію, аби стрибнути. Батьки вже дожидались їх у воді, безтурботно вичікуючи, поки їхня дочка приборкає почуття.

- Ні, не можу, - замахала головою дівчина, розвертаючись назад до волошкового поля.

- Бажано, - зупинив її Данило й розвернув до ставка, - стрибатимемо на рахунок три. Можеш заплющити очі. Домовились?