Глава 1

- … прийшли до згоди про встановлення всесвітньої солідарності, - глибоким стомленим видихом закінчила речення професорка.

Жінка підтягнула котячі окуляри в золотій оправі, що скотились переніссям, та пройшла від дошки до свого місця, даючи змогу студентам встигнути дописати до крапки.

Підбори її червоних туфель цокали в такт з годинником, що ледве-ледве здвигав свої гострозубі стрілки. Не встигла вона присісти, як учні чемно попіднімали голови, щоб слухати та занотовувати нову порцію щедрої інформації.

- Перш за все, необхідна загальна перебудова свідомості, яка є неможливою через занижені стандарти світосприйняття.

Впевнившись, що студенти вбирають кожне її слово, вона продовжила вкладати в голову принципи постанови «нового гуманізму».

- Цілі світового розвитку і визначали стандарти нової течії у розвитку світової цивілізації. Обрані три цілі ведуть до єдиного контролю над усіма країнами в глобальному масштабі. Отож, перша, - жінка розігнула вказівний палець, - припинення війн та конфліктів, розв’язання продовольчого завдання. Друга, - вона випрямила середній палець, - рівномірний розподіл енергетичними та природними ресурсами. 

В кремовій аудиторії чутно було голос викладачки та царапання кулькових ручок. А от за відчиненим вікном блаженно виспівували пташки, щебечучи студентам про прекрасну весняну погоду. Вони мовби насміхались, що учні ще досі паряться у душному класі, а не насолоджуються післяобіднім сонцем з пломбірним морозивом у руці.

- І третя, - вона випрямила великий палець, - підвищення якості життя, шляхом чесного розподілу матеріальних та духовних благ.

Хтось зі студентів дійсно зацікавився філософсько-політичною темою, а хтось підшукував жертву-відмінника, у якого вкраде конспект та перефотографує написане, а хтось безцеремонно увімкнув диктофон та робив вигляд, що старанно занотовує за професоркою, хоч насправді малював квіточки та мордочки котиків.

- Як ви помітили, програма всесвітньої солідарності однозначно класифікується як «людська революція» і, простими словами, передбачає об’єднання всіх народів світу в єдине ціле, один організм.

Дехто з останніх парт, махнувши на лекцію, розглядав безхмарне рівне небо і, підперши рукою голову, фантазував про велику п’ятничну гулянку. Дехто відверто начхав й переписувався у смартфоні з давніми знайомими, адже ті вульгарні меми, які вони кидали один одному, не наважаться надіслати малознайомі люди.

- Але такий єдиний організм не може функціонувати без взаємопов’язаних складових – економіки, політики та… Екології.    

- Боже, як нудно, - пошепки підсумував Данило, розтягши ноги під партою, а сам обперся на широку спинку дерев’яного стільця.

Хлопець відкинув ручку подалі. Йому набридло записувати речі, які йому не знадобляться ані в житті, ані в професії.

Він ледь не кожні п’ять секунд поглядав то на настінний годинник, то на свій наручний. Срібний браслет циферблатом на зап’ясті від різких рухів Данила постійно закручувався, і хлопець одно перекручував його на місце, чим добряче дратував сусідку по парті Алісу.

- Припини, - процідила крізь зуби одногрупниця, коли Данило знову підчепив циферблат.

Хлопець проігнорував її, продовжуючи спостереження за хвилинами.

- Необхідність сталого функціонування має меті задоволення потреб нашого часу, але в жодному разі він не має загрожувати припиненням функціонування майбутніх поколінь.   

Данило ялозився на стільці: то підігне ноги та обіпреться на парту, то знову розпластається. Він вже мав би бути в дорозі. Тролейбус вже майже б під’їжджав до кінцевої станції, а він би приготувався вискакувати з рогатого, аби вчасно вскочити в гігантські двері з надписом «Ласкаво просимо».

Його думки були задалеко звідси. А пальці одно стукали по годиннику.

- Припини, кажу, - кисло наголосила Аліса, виводячи широкі літери в зошиті.

Дівчина не відривалась від конспекту. Їй не потрібно було бачити, що витворяє Данило, бо за чотири роки завчила всі етапи визволення нервових емоцій в одногрупника. І зараз стартувала передостання стадія, після якої хлопець або зірветься геть з аудиторії, або виплесне гнів на найближчому оточенні.

На жаль для дівчини, Аліса і була тим найближчим оточенням, на яке щоразу виливали відро гидкої злості, зовсім для неї не призначеної. Проте сьогодні дівчина не була налаштована отримати чергову долю несумісного з її життям бруду, тому чітко веліла зупинитись. 

- Навіщо нам цей додатковий курс глобальної філософії? – не вгамовувався Данило, коли знайшов вільні вуха Аліси.

- О, навіть не знаю, - зробила нахально-вдумливий вираз обличчя. - Може, щоб здати комплексний екзамен? Чи не так?

Данило чи то хрюкнув, чи то приснув. Він розумів, що Аліса має рацію, але її правда заважала здійсненню його планів і йшла в розріз із бажаннями.

- В мене немає на це часу, - хлопець навмисне підсунув годинника Алісі під носа, заважаючи писати. - Я маю бути в іншому місці.

Аліса записала ще кілька рядків та, поки професорка перегортала свої записи, яро відштовхнула його руку:

- Доведеться залишитись в цьому місці, інакше про високий бал можеш забути.