Розділ 3: Тіні та пастки (частина 3)

Іскра з Аптекарем почали повільно відступати назад до виходу з коридору. Іскра скинув ствол автомата й узяв ціль на мушку.

Перша черга розрізала півтемряву коридору. Тварюка заверещала, але в цю ж секунду її зміїна паща розкрилася — і звідти з шипінням вирвався густий, слизький плювок, схожий на міцне, липке павутиння.

— Убік! — рявкнув Аптекар.

Бійці пішли в стрибок, увертаючись від летючої маси. Павутина з гучним ляскотом вліпилася в бетон коло самих їхніх ніг, миттєво взявшись міцною грудкою.

— Швидше! Відходимо! — крикнув Іскра, затискаючи спуск і заливаючи тварюку свинцем.

Вепр заверещав ще дужче, намагаючись судомно повзти на животі, але хижак уже вибрав першу здобич. Мутант рвучко розвернув своє довге зміїне тіло й виплюнув чергову порцію липкого павутиння в зрадника. Густа, в'язка маса повністю накрила його, наглухо приліпивши до бетонної підлоги й знерухомивши остаточно.

— Гаси її! — закричав Аптекар.

Він підняв свій важкий автоматичний дробовик і видав серію потужних пострілів. Картеч із гуркотом урізалася в лускато-хітиновий панцир, вибиваючи чорну кров. Потвора пронизливо завила, струшуючи стіни коридору. Полонений під нею волав як несамовитий, б'ючись у павутинній пастці.

Бійці, не припиняючи вогню, крок за кроком відступали до сходів. І в цей момент змієподібна тварюка зробила блискавичний кидок. Одна з її довгих, гострих, мов бритва, павучих лап із глухим тріском устромилася в спину Вепра, пробиваючи грудну клітку наскрізь.

Крик Вепра миттєво обірвався. Він лише судомно ковтнув повітря й затих, обм'якнувши на бетоні. Наступної секунди потвора з гидким сичанням устромила в його тіло свої спинні щупальця. Вони почали пульсувати, висмоктуючи кров, а поранення на тулубі мутанта на очах почали затягуватися.

— Вона регенерує! — оскаженіло закричав Аптекар. — Іскро, не зупиняйся! Вали її!

Іскра випустив залишок магазину, а Аптекар вліпив іще кілька важких набоїв із дробовика. Тварюка знову заверещала від болю, відриваючись від мертвого тіла Вепра.

— Подивимося, як ти переносиш вогонь, суко! — рявкнув Аптекар.

Він за частку секунди вихопив із підсумка пляшку із запалювальною сумішшю, одним рухом зірвав захист, підпалив ґніт і щосили жбурнув її в самісіньку пащу потворі.

Пляшка з брязкотом розбилася об лускату морду. Вогняний спалах миттєво охопив усе довге тіло мутанта. Потвора оскаженіла від болю — вона дико верещала, билася в конвульсіях і, охоплена суцільним полум'ям, вигинаючись по бетону, наосліп рвонула на бійців!

— Назад! — закричав Іскра.

Вони одночасно відкрили вогонь по тварюці у вогні, що летіла на них. Кулі та картеч остаточно збили їй хід — тварюка з гуркотом гепнулася на бетон просто перед ними й почала качатися в передсмертних судомах, розбризкуючи липкий напалм.

Іскра не став чекати, поки вона знову підведеться. Він вихопив із розвантаження гранату, висмикнув чеку й крикнув на весь коридор:

— Тікаємо! Граната!

Він жбурнув гранату під охоплене вогнем тіло й разом із Аптекарем сторчголов кинувся вниз по бетонних сходах.

Не встигли вони добігти до першого поверху, як угорі лунко вдарив важкий, оглушливий вибух. На сходову клітку дихнуло жаром, димом та шматками обпаленого хітину.

Вибух струснув перекриття триповерхівки, і пронизливий вереск тварюки миттєво обірвався, затихнувши в клубах чорного задушливого диму.

Іскра з Аптекарем вискочили на перший поверх і вибігли через пролом на вулицю, жадібно хапаючи повітря після отруйного гару.

Не встигли вони відбігти й кількох метрів, як із-за рогу з ревом вискочила Toyota Hilux. Пікап на швидкості розвернувся й різко загальмував біля бійців. З пасажирського вікна висунувся Сивий із кулеметом, контролюючи сектор.

— У машину! Швидко! А де Вепр?! — рявкнув Капкан з-за керма.

— Вепр виявився сектантом, «Рвачем»! — на ходу вигукнув Іскра. Він застрибнув на заднє сидіння, зсунув снайперську гвинтівку вперед, затиснувши її між колін, і взяв напоготові автомат.

— Спалили ту потвору напалмом і добили гранатою, — важко дихаючи, додав Аптекар, завалюючись слідом і зачиняючи за собою важкі двері.

— Сучий виродок... Виходить, чуйка мене не підвела, — процідив Капкан, втискаючи педаль газу в підлогу. — Добре, що самі вціліли! Розкажете все в сховищі, вибираємося!