Контакт? Контракт! Конфлікт

Розділ 32.1. Переконливе

 

Це не було як у фільмі про загадкову інопланетну расу, чиї передові технології неможливо осягнути, тому що їх сформували істоти з абсолютно чужим способом мислення і сприйняттям світу. Сірі спілкувалися між собою мовою, в якій Юлка не вловлювала половини звуків, не те що слів, але оперували звичними їй поняттями, наприклад пошуку відповідального за зменшення швидкості отримання інформації, яким виявився перший-ліпший підлеглий, що потрапив під гарячу руку. Також сірі не користувалися обмеженим спектром людського сприйняття кольорів і звуків, але їхні емоції мало відрізнялися від земних, принаймні стосовно поставлених завдань і їхнього виконання. Ще сірі використовували магічні показники нарівні з фізичними, хоча, з недосвідченого погляду Юлки, доказами цього були лише слова, і могло так статися, що в реальності це ні на що не впливало, а всякі різні промені, задимлення, спрямованості і внутрішня сила, якими її щедро годував координатор комети, слугували замилюванням ока і прикривали розвинені технології.

– Я вирішив тебе врятувати й інтегрувати в наше прогресивне суспільство, – натхненно розказував той тип, разом із тим розхвалюючи свою рідну зоряну систему і її надзвичайно дієві традиції щодо виховання ефективних громадян, які полягали в тому, щоб менш ефективні здихали природним шляхом від голоду, холоду, хвороб і непосильної праці. – Ти побачиш справжню цивілізацію, що будувалася тисячоліттями, відкидала все зайве й обирала тільки найкраще. Звісно, тебе запізно перевиховувати й пристосовувати до достойного життя, але я впевнений, що тобі як останній представниці твого виду дадуть мінімальне утримання і, можливо, з часом ти опануєш якусь простеньку професію або ж знайдеш агента, який комерціалізує твою історію. Ну що, вражає?

– Перспективи чи це ваше смердюче кубло?

Перекладач висів на шиї сірого і старанно транслював фрази в обидва боки, навіть намагався повторювати інтонації, але Юлка йому не довіряла. За п’ять хвилин на цьому нестерпно освітленому кораблі, переповненому галасливими жабоістотами й променями різного призначення, вона встигла наговорити стільки образ, що щур під її курткою хапався за голову і трясся в передчутті швидкої розправи, якої все не було й не було. Отже, перекладач згладжував нерівності й транслював, що хотів. Зважаючи на міміку сірого, він теж був далекий від ввічливості, особливо коли описував майбутнє Юлки.

– Це найвеличніший корабель усіх часів і народів, – просторікував «рятівник», розмахуючи кінцівками. – Якщо ти поглянеш в ілюмінатор, то побачиш, наскільки маленька і незначна твоя брудна перенаселена планетка і яка досконала комета покраде край її жалюгідному існуванню.

Ілюмінатор займав цілу стіну і був би чудовим фоном для селфі, якби до нього не липли десятки жабоподібних істот, що вдивлялися в космос як у чарівну кулю. Іншу стіну охоплювали дивні екрани без помітного фізичного носія. Біля них топталися лише двоє – верховні аналітики, хто ж іще? Вони звіряли стовчики цифр із різних джерел і явно не збиралися відволікатись на появу нової дійової особи.

– Ось тут ти можеш спостерігати за справжньою злагодженою командною роботою, – роздувався від гордості сірий. – Ми отримуємо дані з ваших найбільших інститутів, опрацьовуємо їх і виправляємо шлях комети. Це економить сімдесят відсотків персонало-годин і позитивно впливає на бюджет. Ваші спостереження неточні, але постійні, їх можна проаналізувати і зробити прогноз.

– Тобто ті двоє крадуть примітивну й неточну інформацію земних астрономів, тому що без неї ваша високорозвинена надпотужна магія нічого не варта, а власні вимірювання ви не робите, тому що не маєте достатньо персоналу і фінансування? – перепитала Юлка, впевнена, що перекладач вкотре щось наплутав. – Ті двоє женуть комету бозна-звідки, але чисто технічно не знають, куди?

– По-перше, не ті двоє, а я, – гордовито випнув складки сірий. – Це моя місія. Не важливо, хто виконавці, мозковий центр ось. – Він ляснув себе по череву. – По-друге, я не жену комету, а коригую її шлях з урахуванням нових даних.

– Яких? Що Земля обертається навколо своєї осі, і навколо Сонця, і навколо центру Га… Що це?!

– По-третє, ми нічого не крадемо, інформація надається добровільно в обмін на гарантію ще раз обдумати наше фінальне рішення щодо знищення потенційної загрози, тобто Землі, – поспішив завершити думку сірий. – Абсолютно вигідна пропозиція. Ми отримуємо дані, земляни – надію, а це безцінно й не вимірюється персонало-годинами.

– Що відбувається тут і зараз?

Освітлення стало настільки яскравим, що Юлка не могла дивитися навіть крізь вії і затулила обличчя руками. Здавалося, білі промені йшли звідусіль і пронизували наскрізь, проходили крізь кістки й лоскотали нутрощі, прополіскували мозок і фільтрували кров. Місцевому екіпажу це не заважало – вони не припинили гасати навколо без очевидної мети, навіть коли за світлом зник ілюмінатор, і жодного разу не наткнулися одне на одного.

– Інвазивна загроза. – Сірий придивився до пучків світла і змінив тон буквально на півслові. – Ти! – Він схопив Юлку за руку сухими пульсуючими пальцями й потяг у протилежний бік від телепорту, яким її витягли сюди. – Ти тут єдина хвора. Тебе треба позбутися.

– Телепорт не там.

– Звісно, хто ж ставить телепорт біля шлюзу для скиду сміття? Ми не дикуни. А це що таке?!

Щур не зміг прокусити товсту бородавчасту шкіру, хоч і дуже старався. Його зусиль вистачило на те, щоб полоскотати сірого вусами і сховатися назад під куртку, притиснутися до спини Юлки так міцно, що й не струснеш під час руху, застигнути й лиш гаряче дихати в хребет між лопатками.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше