Розділ 29.1. Бункерне

Останні дні в бункері явно минули не спокійно. Слабкий промінь ліхтарика раз у раз вихоплював ще свіжі сліди кривавого конфлікту, які Юлка воліла б не бачити, але від яких не могла сховатися навіть за спинами супутників і нав’язливим бурмотінням щура. Все навколо було побите і потовчене, під ногами хрускотіло скло, тріскався пластик, ламалася фанера, шурхотіли пакети, шамотів папір і перекочувалися корки від пляшок, які виявилися гільзами і які додавали загальній картині нереалістичності, награності, дешевої театральності.

Юлка почувалась як у старій комп’ютерній грі з неправильно налаштованою контрастністю і тінями. Вона намагалася обходити темні плями незрозумілого походження і переконувала себе, що тутешнє повітря зіпсоване всього лишень несправною вентиляцією і порушеним водопостачанням, але вмовляння не працювали, тому що з кожним кроком нудотний запах смерті був усе сильнішим, а голос Петрик – тихішим і пригніченішим.

– Вони тут сходили з розуму планомірно, але поступово. Старіли, звісно, виснажувалися, вмирали природною смертю… зазвичай у компанії повій, але ж не від кулі, правильно? – розказувала вона, опустивши голову, і вела вперед, до слабкого стуку і нерозбірливих голосів. – Верхівка регулярно несла чергову порцію маячі широким масам і отримувала гроші на хліб з маслом і омарів. Мені здається, для більшості з них це було не стільки ідеологією, скільки роботою. Вони жили, ненавидячи сучасний світовий устрій і користуючись усіма його благами і вадами, десь до кінця лютого. В попередніх щоденниках переважає добірна брехня і фантазії про потенційну могутність, вигадки як у книгах про альтернативну історію, а потім стиль раптом міняється і зосереджується на емоціях. Але це не найгірше. – Петрик зупинилася біля проломаної решітки, що перегороджувала коридор, і показала, де не було гострих країв. – Обережніше, тут надто багато біологічних речовин, – попередила похмуро, – а в мене скінчились лікувальні речі.

– Найгірше те, що поки бункерні складали казочки, їхня прихильна аудиторія зростала приблизно з тою ж швидкістю, що й відпадала? Трохи прибуло, трохи відбуло, а частина просто заглянула подивитися, що і як, та й осіла, неактивна, очікуючи чогось цікавенького? – Юлка пролізла в діру, залишивши на залізі карман куртки і шмат рюкзака. – Це дратувало й робило нерви, але не впливало ні на що глобально, тому було зручно вдавати, що цього нема. А потім вилізли емоції, і раптом виявилося, що людям саме цього й не вистачало? Це ж як на шкільких зборах. Поки йде перелік досягнень, байдуже всім, крім кількох завзятих батьків, а як тільки мама Васі звинуватить Сашка в поганому впливі, а мама Сашка назве маму Васі тупою кобилою, увага гарантована від усіх.

– Це зовсім не так! – викрикнула Петрик і обернулася з несподіваною люттю. – Мама Сашка не загітує все місто розстріляти маму Васі разом з Васею і їхніми родичами! До тебе взагалі не доходить? Це не зміна рекламної кампанії, не нові психотропні пігулки, не платні курси з успішного успіху! Це досвід. Особистий. Одкровення людей, які вбивають сотнями і почуваються прекрасно. Уроки знелюднення для моральних недолюдей від справжніх нелюдів. Виправдання злочинів і пропаганда права сильного буквально на будь-що. А ще педофілія. Уявлення не маю, як вона сюди вписується, але це спливає регулярно, тільки я не хочу шукати закономірності.

– Особистий досвід? – не зрозуміла Юлка. – Звідки? Вони ж безвилазно сиділи під землею.

– Вважаєш себе єдиною і унікальною? – прошипіла Петрик, не стримуючи злості, навряд чи спрямованої на присутніх, але вчені пригальмували віддалік і навіть Антон глянув несхвально. – В тебе була інша Юля, яка рятувалася від страждань втечею в нашу реальність, а в них є нетурнуті турнуті, що в режимі реального часу здійнюють свої кровожерливі мрії! Поки ти прагнула позбутися прокляття, що прийшло до тебе саме, вони лизали якусь тутешню червону плісняву і лазили в інший світ по емоції, недоступні в бункері. Не всі. Третина, певне, насамперед з верхівки. Людей двадцять. І уявляєш, від жаху збожеволів тільки один старий! Ще кілька виступили проти таких експериментів, сказали, що це занадто, спробували повернутися до традицій. Ми з Пушком позносили їх і їхніх прибічників у холодильник, хоч той і не працює. А інші злили технологію медитації чи що воно там у всесвітню мережу і запустили флешмоб, що пропонує підібрати зручний галюциноген і відчути своє альтер-его з паралельної реальності. Ніхто з вас і уявити не може, до чого це призвело за короткий період часу!

– До величезної комети, – огризнулася Юлка, зачеплена зверхнім тоном.

Ніхто й уявити не може? Ось тільки Петрик легко відкинула той факт, що дехто не просто мав би уявляти жахіття з наркотичного марення знудьгованих покидьків – дехто на власні очі бачив зруйновані вщент будинки, вирви на центральній вулиці і примарний танк, що аж ніяк не примарно розчавив автівку Антона, дехто чув смерть, що ширяє небом, і ховався від погроз чужою мовою, а дехто навіть зловив кулю, якої не було в цьому світі!

– Хіба не астероїд? – збавила гучність іншосвітянка.

– Надто слабкий, відмінили, дали комету.

– От і добре, ця планета має горіти у пеклі, – не дуже впевнено сказала Петрик.

Юлка скинулася, щоб поставити на місце йолопа, який вважав це смішним, і приголомшено завмерла, тому що хихотіла вона сама.