Глава 1. Троє в квартирі і один холодильник

У квартирі номер 304 існувало три непорушні правила:

1. не відчиняти штори до заходу сонця.

2. не запрошувати людей без попередження.

3. якщо ти випив останній пакет крові другої негативної, будь ласкавий, замов новий.

За сто п'ятдесят років свого існування Ксав'є Морель пережив дві світові війни, кілька економічних криз, зміну десятків урядів і винахід інтернету. Він навчився користуватися смартфоном швидше за багатьох своїх молодших знайомих, вчасно сплачував податки й жодного разу не забував продовжити водійське посвідчення.

Але навчити двох дорослих вампірів не залишати порожні пакети в холодильнику виявилося завданням, яке перевищувало його можливості.

— Крістофере!

Його голос пролунав із кухні о сьомій вечора.

За вікнами Майамі ще трималося яскраве сонце. Воно відбивалося від скла сусідніх будинків, нагрівало асфальт і робило місто схожим на величезну духовку, в якій хтось забув вимкнути режим конвекції.

У квартирі було прохолодно, темно й тихо. Принаймні до того моменту, як Ксав'є відкрив холодильник.

— Крістофере Вега!

Із вітальні долинув приглушений голос:

— Якщо ти використовуєш моє повне ім'я, я офіційно відмовляюся від усього, що зробив.

— Ти випив мою вечерю.

— Це серйозне звинувачення. У тебе є докази?

Ксав'є повільно витягнув із холодильника порожній пластиковий пакет. На етикетці акуратним почерком було написано: «КСАВ'Є. НЕ ЧІПАТИ». Під написом хтось домалював маленьке сердечко.

— У мене є пакет із твоїми відбитками пальців.

— Дивно. Я завжди думав, що ти не віриш у криміналістику.

— Я вірю в камери спостереження.

У вітальні щось глухо впало. Після короткої паузи Кріс запитав:

— Ти поставив камеру в холодильник?

— Ні.

— Отже, блефуєш.

— Але тепер замислився.

Кріс з'явився на кухні босоніж, у чорних спортивних штанах і футболці з написом «I'M NOT A MORNING PERSON». Для людини, яка прокидалася після заходу сонця, футболка була напрочуд точною. Він сперся плечем об дверну раму, окинув поглядом пакет і зобразив щире співчуття.

— Жахлива історія. Сподіваюся, винного знайдуть.

— Кріс.

— Може, це Тобі?

— Тобі не п'є другу негативну.

— Смаки змінюються.

— За вісімдесят п'ять років не змінилися.

— Можливо, сьогодні особливий день.

Ксав'є поклав пакет на стіл.

— Ти залишив його порожнім.

— Там було кілька крапель.

— Ти залишив у холодильнику сміття.

— Я залишив тобі можливість попрощатися.

Ксав'є подивився на нього так, як дивляться на людину, що щойно запропонувала інвестувати всі заощадження в криптовалюту, названу на честь жаби.

— Ти замовиш нову партію.

— Уже замовив.

Ксав'є кліпнув.

— Що?

Кріс дістав телефон, відкрив електронний лист і показав екран.

— Дванадцять пакетів. Доставка завтра ввечері. Навіть оплатив зі своєї картки. Можеш не дякувати.

Ксав'є уважно прочитав підтвердження.

— Ти замовив дванадцять пакетів третьої позитивної.

— Ну так.

— У нас ніхто її не п'є.

Кріс зазирнув у телефон.

— О.

— «О»?

— Здається, я переплутав групу крові з номером квартири.

— Ми живемо у триста четвертій.

— От бачиш? Майже вгадав.

Ксав'є мовчки повернув йому телефон.

— Скасуй замовлення.

— Уже пізно.

— Чому?

— Там була знижка на товари, які не підлягають поверненню.

У дверях кухні з'явився Тобі. Він був у сірому худі, з навушниками на шиї й таким виразом обличчя, ніби його щойно розбудили посеред найцікавішого сну. Насправді він прокинувся годину тому й уже встиг посваритися з двома людьми в інтернеті через неправильне використання терміна «серійний убивця».

— Ви можете сваритися трохи тихіше? — запитав він. — Я працюю.

— Ти граєш, — сказав Ксав'є.

— Я тестую програмне забезпечення.

— Ти кричав «лікуй мене, ідіоте».

— Це була перевірка командної взаємодії.

Кріс пирснув. Тобі помітив пакет на столі.

— Знову?

— Він випив мою вечерю, — повідомив Ксав'є.