— Ой, а ось і наша зупинка, — сказала Іра.
Вона вчасно це помітила. А то ми так заговорилися, що й не помітили б, як проїхали свою зупинку.
Усю дорогу моя колишня однокласниця сиділа поруч зі мною і міцно тримала мене під руку, притискаючись своїми ніжними дівочими грудьми до мене. Це було приємно, але все одно кохатися з нею я не мав жодного бажання. І на це були свої причини.
Коли ми вийшли з автобуса, відра довелося нести мені. Ліворуч від мене тулилася Ірка, а попереду йшов Діма з пакетами, повними їжі. Стежка була вузькою, тож пройти нею втрьох не було жодної можливості.
— Це я вас зараз веду городами, — зізналася нам Іра, — щоб вас поменше хто бачив, а то ще підуть балачки. Краще, щоб батьки не знали, що в мене хтось був у гостях. Вони все одно раніше десятої ранку не приїдуть, тож ми, якщо що, встигнемо все прибрати, а ви спокійно поїдете додому, — пояснила вона свій план.
#4830 в Любовні романи
#1025 в Короткий любовний роман
#437 в Молодіжна проза
Відредаговано: 03.11.2026