38 Руслан

Кляте повідомлення з невідомого номеру з фото Аріни мені не подобається. А ще цей підпис "Я слідкую за твоїми дівчатами". Хтось реально слідкує за Ді і малою, а я це прошляпив, охорона прошляпила. 

Я стискаю мобільний в руці, але тримаю обличчя незворушним. Не варто Ді і Аріні це знати. Я переверну весь Київ, але знайду винуватця і йому не жити, це сто відсотків.

— Ді, замовиш доставку? Мені треба відійти на пʼять хвилин, — злості на Ді вже зовсім немає. Для мене головне їхня з Аріною безпека. 

— Ти хочеш жаб? — питає вона. — Валя там наготувала і так купу їжі, тож конкретизуй, що тобі саме замовити, — все ще дується на мене за відмову. 

— Мені вистачає вдома і однієї жабки, — усміхаюсь, зазирнувши їй в очі. Дійсно, всі ці сварки такі несуттєві. В голові зʼявляється план. — Знаєш, я дам гроші тому Артему, раз вони йому потрібні.

Насправді, я дам їх, але тільки для того, щоб мої люди прослідкували і зафільмували, як він ширяється.

— Дякую, — видахає. Підходить і цілує мене в щоку. Не думаю, що одним поцілунком ти сьогодні розплатишся…

*** 

Після вечері Катя забирає Аріну спати. Я наказав її ще раз перевірити після інциденту з собаками, і вона чиста. В ній я впевнений, тому як би там Ді не ревнувала, я не шкодую, що дав дівчині шанс. Вона добре ставиться до Аріни, а це головне. 

Ді сидить в кріслі, тримаючи в руках келих з червоним вином. Дивиться то на мене, то на вогонь в каміні. Підсвічене світлом її волосся здається золотим маревом, а шкіра такою манкою, мов стиглий персик. 

Я торкаюсь її долоні і знов переплітаю наші пальці. Погладжую ніжну шкіру і зазираю їй в очі. Вона теж невідривно дивиться на мене, облизує губи, і це мов натиснутий гачок. Я схиляюсь до неї, одночасно забираючи з її пальців келих і цілую губи, які пахнуть виноградом…

Ді стогне і вигинається на зустріч. Ми обоє занадто довго чекали цієї миті.  

Відриваюсь від неї неохоче. Дивлюсь затуманеним від бажання поглядом їй в очі і кажу: 

— Сьогодні я не пущу тебе до твоєї кімнати…

Вона тихо сміється, і знову тягнеться до мене з поцілунком. Зводить з розуму своїм тілом, запахом, який я все не міг забути. Він переслідував мене всі ці роки, і от зараз я буквально п’ю її тепло, купаюсь в цьому рідному і такому жаданому відчутті близькості з нею. Моя. Назавжди. 

Запускаю руки під її блузку, відчуваючи як охоче і нетерпляче Ді подається мені на зустріч. Мені зносить дах, коли  я розумію, що вона готова і прагне того ж, що і я. Більше не стримую своїх бажань. Торкатись її всюди. Цілувати. Жадібно брати, а потім змінювати темп, і любити повільно, так, щоб вона сама випрошувала більше і більше. Зараз в ній немає і краплі сорому, що збуджує ще більше. Для мене в ліжку вона максимально розпусна, пристрасна і ненаситна. Жодна жінка не зрівняється з нею в цьому. 

Бо Ді — це Ді. Бо вона моя, а я її, бо я хочу нестерпно, бо вона створена тільки для мене, а я для неї. Кожним поцілунком, кожним дотиком я хочу донести до неї цю думку, хочу, щоб вона відчула, як сильно я привʼязаний до неї, що заради неї я готовий практично на все.

— Ді… — шепочу на вухо, слова недосказані, але мені здається, вона має і так знати все, що я відчуваю.