26 Руслан

Кляті слова Ді ніяк не виходять з голови. А ввечері важлива гра, приїжджає купа багатіїв з усієї України і з-за кордону. Їду додому, щоб перевдягнутись і привести себе в порядок. 

Ді і Аріна  гуляють  в парку. Катерина  тримається осторонь. Я сам не розумію, чому так повівся з нею і Ді. Напевно тому, що намгааюсь бути справедилвим. Няня не зробила нічого такого, за що її варто звільнити. Перехвилювалась в перший робочий день. Це не означало, що їй не можна дати шанс. А те, що Діана так неприязно до неї ставиться, можна пояснити банальними ревнощами. ДІ зараз мов та собака на сіні. Я ж бачу, що вона мене хоче. Але в той же час сама не знає, що з цим робити. 

Проте в сексуальному плані нянька мене зовсім не приваблює. Та і не маю я звичку заводити коханок вдома. А отже немає ніяких причин звільняти людину. 

У нас зараз є проблеми важливіші, ніж підбір чергової кандидатури. Перед грою треба здійснити багато справ. Казино люблять всі. Це ризик, це ставки, це емоції. Але ті хто програє, потім сильно ображаються. Треба організувати все так, щоб не було сутичок. 

Гра відбудеться в одному з моїх клубів. Ми час від часу змінюємо місце дислокації. Таким чином  додаючи таємничості. Казино стає чимось схожим на закритий клуб для товстосумів, де сенс має не лише сама гра, а і запрошення на неї, і те як вони мають туди дістатися. 

В цей вечір можна майже все. Алкоголь буде текти рікою. Дівчата, з найкращих, вже готові вітати переможців. Єдине що у мене в казино під табу — наркотики. Дава займався основною частиною підготовки. Але я теж маю бути присутнім на заході.  

Ді дивиться на мене з-під лоба. Прямо в очах бачу, що на дух мене не переносить. Клята баба. Що їй було не так? Вчепилась за свого дружка-жебрака, дорожить ним, боїться його кинути. В той час як моє серце розтоптала без сумніву і жалю! Стерво!  

— Я пішов, — не знаю, навіщо говорю це. Просто щоб перервати дурну мовчанку. 

— Куди? — питає відразу Арінка. — Ти повернешся ввечері? — в очах-бусинках надія. Вона єдина, хто викликає у мене не роздратування, а якісь інші, теплі емоції. Дитина не винна, що її мати така безсердечна. 

— Я повернусь, але трохи пізно, ти вже будеш спати, — я гладжу малу по голові. — А йду я на вечірку в моєму казино. 

— А… я думала, ти мені почитаєш, — розчаровано тягне мала. 

— Я можу почитати тобі завтра, що скажеш? — я усміхаюсь Аріні, все ж, вона дуже мила і хороша дитина. 

— А можна з тобою на вечірку? Там буде торт і лимонад? — питаю вона. Мале наївне дитя. 

— Ну, там будуть напої і їжа, але це вечірка тільки для дорослих, Аріно. Тож, на жаль, тобі поки що туди не можна, — я усміхаюсь.

— Шкода… Хочу вирости скоріше! 

— Повір, час пролетить швидко, а потім будеш  знов хотіти бути маленькою, — я знов гладжу її, а потім ще раз мельком дивлюсь на Ді. 

Вона не перешкоджає нашій розмові. Але дивиться на мене так, мов я порожнє місце. Ображається, напевно, за Катерину. Тож і звертаюсь я не до Діани, а до няні:

— Пошукайте разом з Аріною якогось репетитора. Може, вона захоче займатись малюванням, чи ще чимось. 

— Я і сама можу з нею малювати, — запевняє мене няня. В її очах вдячність і майже відданість, коли вона дивиться на мене.  — Я проходила курси. 

— Ну, тоді прекрасно. Аріно, ти любиш малювати? — запитую у малої. 

Ді закочує очі. 

— Всі діти люблять малювати, Аріон! — каже Діана. — Ти там не запізнюєшся на свою оргію? 

— На вечірку, — виправляю я її. — Так, вже піду, дякую, що переживаєш….

***

В казино все за найвищим розрядом. Дівчата, ігри, випивка, їжа. Все найкраще. Я задоволений, як і гості. Вітаюсь з важливими людьми, перекидаюсь з кожним із них парою фраз і йду далі, сьогодні в мене тут багато справ.

Перші ігри для розігріву. Тут є і рулетка, і покені столи. Всі розважаються і приємно проводять час. Бачу і деяких політиків, яким ми теж відправляли запрошення, підходжу і говорю з ними, треба підтримувати дружні звʼязки. 

Давид робить свою частину роботи. Але потім він кудись з залу виходить. Я не контролюю брата. Просто відмічаю, що попрацював він пречудово. 

Хочеться з ним поговорити про Аріну. Але розумію, що толку від тієї розмови знову не буде ніякої. Він навіть до мене додому не прагне приїздити. Хоча раніше зазирав в гості частіше, на пиріжки від Валі. 

Тож коли в приміщення вриваються люди в формі і на гостей направляють автомати я виявляюсь абсолютно не готовим. Як і всі присутні.