12 Руслан

Цієї ночі я не можу заснути. Всі ці події, а особливо те, що трапилось в басейні, добряче налякали. Я ніколи не мав справ з малими дітьми. Зараз прийшло усвідомлення наскільки вони крихкі. Як просто зламати одне маленьке життя. 

Крім того, чомусь саме зараз я ще більше думав про брата і про те, що він неправий. Що якби це була моя дитина, я б точно не кинув її у нього. Це ж така відповідальність. Але йму все одно. 

Діана, коли бачила його, дивилась з ненавистю, і я її розумів. Певно, на її місці, я б теж реагував так. Слабак, не може навіть відповідальність взяти. Йому просто так зручно. 

А ще не давало спокою усвідомлення, що Ді знаходиться через стінку. Вона там, в ліжку. Тепла, сонна. Як би я не ставився до неї, але тіло все ще її памʼятає і, само собою, хоче. От тільки між нами вже нічого не буде, як раніше, я це прекрасно розумів…

***

Зранку ми з Ді перетинаємось в коридорі. Вона закутана в халат, волосся зібране в хвіст, виглядає такою домашньою. На обличчі немає косметики. Очевидно, що враження на мене справляти ніхто не намагався. Але все одно вона мені видається неймовірно красивою. 

— Мені треба на роботу, — каже вона. — А я не впевнена, що можу залишити Аріну тут…  

— Замки встановлять о девʼятій, — говорю я. — Я буду тут до десятої. Потім зустріч. 

— І ти збираєшся увесь цей час не зводити з малої очей? — прикушує задумливо губу. 

— Треба буде найняти їй няню. В садок я точно її не відправлю, — кажу, зазираючи Ді в очі. — Скажу секретарці, щоб підібрала найкращу. 

Уявлення не мав, скільки проблем потягне за собою моє рішення забрати дівчат до себе. Ремонт для облаштування дитячої кімнати, тепер от няня.. .Здається я тільки те й роблю, що звалюю на себе нові обов'язки відносно цієї дитини. Але ж я ще не прийняв жодного рішення про її подальшу долю. Дію просто по ситуації і підсвідомо обираю саме такі варіанти. 

— Я сама подивлюсь резюме, — каже Ді. — Я маю бути впевена в людині, яка буде поруч з моєю дитиною.

— Все одно спочатку їх прогляне Катя і служба безпеки. А тобі запропонують фіналісток, так підійде? Пару найкращих, з них і обереш, — пропоную я.

— Домовились. До того часу хто буде поруч з дитиною, 

— Валю попросимо, — знову приходить рішення. — Ти ж довіряєш їй? А їжу в крайньому випадку можна і замовити. 

— Гаразд.

Ді досить швидко збирається, і з охороною їде. 

Мені теж вже майже час виїжджати. Даю всі необхідні завдання Валі та охороні, перевіряю щойно зроблені замки і тільки потім їду на зустріч. Навіть трохи запізнююсь, певно, вперше за довгий час. Але розумію, що я все зробив правильно. Родина Аріон має бути на першому місці…

***

Треба розібратись з ситуацією Ворона. Я викликаю Володимира, начальника нашої служби безпеки. 

— Руслане Михайловичу, ми працюємо, — рапортує він. — Вже точно знажмо, звідки ті хлопці заїхали. Тепер залишилось розплутати хто їх прислав. 

— Довго, надто довго, — відповідаю я. — Це просто шайка, чому ви досі не розібрались, хто їх кришує? У мене немає на це часу. 

Дійсно, треба займатись ще й іншою справою, тією, через яку я втрачаю гроші. 

— Ми не дарма свій хліб їмо! І так в найкоротші терміни все робимо, — продовжує виправдовуватись Вова. — До речі, звіт про Діану у вас вже на пошті. 

— Добре, йди, працюй, — кажу коротко.

Нетерпиться подивитись той звіт, навіть не хочу далі розбиратись з підлеглим. 

Щойно він виходить, я заходжу на пошту і бачу той самий емейл. Відкриваю його і починаю читати. 

"Також має доволі близькі стосунки з двома чоловіками. Один — власник малого бізнесу, Владислав Дуков. Вони ходили на побачення. Інший, з яким вона проводить ще більше часу, Артем Боровський. Ми помітили, що вона також часто розмовляє з ним по телефону. Навіть вчора вночі розмовляла…." 

Що ще блін за мужики? Треба їх перевірити ретельніше!  Сам не знаю навіщо.