Глава 13

Я так заморилася, що мріяла лише про одне – впасти вдома на диван і провалятись залишок дня перед телевізором. Дивитись серіали, та ні про що не думати. На мене це було не схоже, але сталося надто багато, щоб сприймати аудіокнижки з уроками саморозвитку. В спортзал чи басейн я б просто не дійшла, з незвички від всіх цих прогулянок ноги геть відпадали.

Я кинула пакети з покупками в коридорі, але не встигла зайти на кухню, щоб попити мінералки, як з вітальні вийшов назустріч Юрій. 

– Заспокоїлась? Давай віднесу.

Він підібрав пакети, а мені не залишалось нічого іншого, як спостерігати за несподіваними змінами. Юра наче втратив пам’ять, бо тільки амнезія могла змусити його вдавати, наче нічого не сталося. Коли я зайшла за ним слідом до зали, чоловік закрив ноутбук, з якого, ймовірно, працював.

– Я замовив лазанью, пропоную розігріти та пообідати…

– Юра, тебе не розумію. Пообідати? 

– Так, тобі ж не було коли готувати їсти. А ще заходила Петрівна, передала кошик малини.

Я опустилася в крісло і спробувала підібрати правильні слова. Переконати чоловіка, що в мене не просто сталася істерика, а розлучення – це виважене рішення.

– Ти, схоже мене не чуєш. Між нами все закінчено, навіть якщо ми з’їмо лазанью. І взагалі я не розумію, чому ти зараз тут, а не з Поліною? 

– Тому що так хочу, – відрізав він. – І я вже казав тобі, я ніколи не планував нічого серйозного. Це просто коротке захоплення, не більше.

– Рік стосунків і брехні – лише захоплення? Обручка – “нічого серйозного”? 

– Я не рахував, скільки пройшло часу, – Юра трохи скривився, як від зубного болю. – Хай там як, все в минулому…

На мене напав нервовий сміх.

– Тобто ти тепер покинеш коханку, якій стільки наобіцяв і ми вдамо, наче то мені все наснилося?! А якби я так вчинила?

Я знала, що ми квити. Повинна була б відчувати через це задоволення, але цього чомусь не сталося. Помста виявилася аж ніяк не солодкою, навпаки. Тепер я вже не могла б дивитись на Юрія крізь рожеві окуляри, бо Марк показав, що може бути інакше і не тільки в ліжку. 

– Якби я тебе застукав з іншим, хочеш сказати? 

– Наприклад! – я знала, що дражню його, але не могла стриматися.

– Але я бачив тебе з одним. Так само в ресторані, та ще й в його піджаку! І ти між іншим навіть не намагалася виправдатися. Чи ти зробила це навмисно? 

Як же йому хотілося врятувати свою самооцінку! Вигаданий залицяльник задля показної помсти – ідеальний варіант! Я не стала розчаровувати Юру, хай думає, що заманеться. Чесно кажучи, мені було важко у його присутності, бо він нагадував про мою дурість та довіру до людини, яка цього не вартувала. 

– Коротше, досить. – сердито кинув він. – Я розлучатись не збираюсь! Якщо тобі потрібен час, щоб заспокоїтись – будь ласка, я почекаю. 

– Немає чого чекати! – Якщо ти не підеш – я піду сама!

– Цікаво, куди? – він криво посміхнувся та нахилися до мене. – Ти хоч уявляєш, скільки коштує комуналка? Я вже не кажу про твої забаганки. Невже збираєшся прожити на зарплату психологині?

Я скочила на ноги, бо терпець нарешті урвавсяю

– Те, що я витратила, точно дешевше, ніж каблучка, яку ти подарував коханці! Я бачила ціну. Тебе треба навчати кібербезпеці, щоб не кидав відкриті сторінки на ноутбуці, коли замовляєш подарунки коханці! І до твого відома: я витрачаю лише свої кошти! Свої! Від тебе мені тебе нічого не треба! 

Я хотіла вискочити геть, але Юрій впіймав мене за плечі і загородив вихід. 

– Нічого від мене не хочеш, точно? А як же наша дитина? Чи ти про неї вже забула?

Це був удар по самому болючому. Я задихнулася. Треба було сказати йому, що нова спроба завагітніти знову провалилася. Ембріон припинив розвиватися, як мені пояснили медичною мовою. Можливо, тому, що мав вади, тому це навіть на краще. Розповісти таке язик не повертався. І не тому, що я боялася побачити розчарування на зверхній фізіономії чоловіка, це було все одно, що визнати власну поразку у спробі стати мамою!

Моє мовчання Юра сприйняв по-своєму, навіть заговорив зовсім іншим тоном.

– Почнімо все з чистого листа. Між мною та Поліною все закінчено, дай мені шанс.