Глава 1

Це закінчиться розлученням, якщо я запізнюся!

Така думка змусила рухатись швидше. Я коротко привіталась з охоронцем на вході в офіс і кинула погляд на годинник. Без п’яти дев’ять. Сподіваюсь, встигну і ліфт не змусить чекати, бо треба ще піднятися на восьмий поверх. 

Я нетерпляче натиснула на кнопку і згадала про Поліну. Одна з клієнток, до якої я ставилась з особливою увагою, сама не знаю чому. Стандартна ситуація – стосунки на межі, які припинили розвиватися і розчарували жінку. Спроба утримати партнера. Таких у мене в практиці було достатньо, але саме Поліна здавалася сестрою близнючкою. Ті ж ситуації, що ранять, ті ж проблеми, навіть наших чоловіків звали однаково… 

Я зробила крок до ліфта, але не встигла ще зачинитися дверцята, як в сумці ожив телефон. Наче Юра прочитав мої думки і вирішив саме тепер зателефонувати. 

– Так, любий, – я притисла телефон плечем до вуха. 

– Ти вже на роботі? – голос у нього був непевний, трохи знервований і це миттєво передалося мені. 

– Майже, а що таке?

– Хотів попередити… – він зробив паузу. – Стосовно твого корпоративу, в мене не вийде скласти компанію. Дуже важлива угода, тільки що дізнався, тому йди сама. Розважся, побачимося ввечері.

В грудях неприємно похолоділо. Першим бажанням було виказати все, що накопичилось за останній час, але я себе стримала. Якщо вже сімейна психологиня не знає, як поводитись, щоб уникнути сварки, то мені варто змінити роботу. Подумки порахувала до п’яти.

– Юро, а твоя угода точно забере весь вечір? Ти ж знаєш, як мені важливо, щоб сьогодні ми були разом, мова не про вечірку, чи як ти кажеш корпоратив, це п’ята річниця компанії. Ми ж домовлялися. Подумай, як я буду виглядати.

– Не перебільшуй, будь ласка, що тут такого важливого? Ну скажеш, що я раптово захворів, чи поїхав.

– Звичайно, я щось вигадаю, але в не цьому справа! Ти ж прекрасно знаєш політику нашої: найважливіше – це сімейні цінності. Я повинна виглядати, як жінка, щаслива у шлюбі, бо інакше виходить, що всі мої консультації – просто витягування грошей з клієнток. Думаєш директор цього не помітить, чи йому потрібні якісь виправдання?

– Настю, в мене мало часу, – він роздратовано мене перервав. – Так складаються обставини, ти ж не пропонуєш сказати майбутнім партнерам: “Вибачте, давайте перенесемо наш контракт на завтра, я хочу побути з родиною!” Це ж маячня. 

– А робочого часу твоїм партнерам недостатньо? – я відчула, що голос мені зраджує. 

– Такі питання не вирішують в офісі. Потрібна неформальна обстановка, що я тобі повинен пояснювати? Посидимо в “Торішо”, як тільки звільнюся, я тебе наберу. Можливо, ще встигну на твою мега важливу вечірку.

Дверцята розсунулися і я пропустила момент, коли Юра сказав: “До зв’язку”, почула тільки короткі гудки. Від цього гіркота накотила з подвійною силою і я ледь зібрала себе до купи. Просто кинула телефон в сумку і прискорила ходу, аж поки не зупинилися біля дверей з написом “Найденко А. В. Сімейний психолог.”  А насправді чоботар без чобіт, бо мій власний шлюб, схоже, тріщав по швах. 

Я поглянула в люстерко. Втомлена жінка, яка намагається сховати прикрість за ввічливою посмішкою, а це зовсім не те, що потрібно! Щоб не виглядати як сумний привид, я швидко підфарбувала губи і повернулася за стіл якраз вчасно, щоб відповісти на короткий стук.  

– Заходьте! Доброго ранку, Поліно, рада вас бачити! 

– Доброго! – кабінет миттєво заповнився запахом парфуму. Гостя як завжди виглядала бездоганно, але сьогодні я помітила, що очі в неї просто сяють. – В мене така прекрасна новина, що я хотіла з вами обов’язково порадитись. Дайте мені інструкцію, як все не зіпсувати!

Вона розсміялася, а я відчула щось на кшталт нападу професійної гордості. Нарешті! Отже, ми працювали не марно і я не така вже невдаха у своїй професії.

– Чарівної палички у мене немає, але слухаю уважно. 

– Юра зробив мені пропозицію, – вона не могла стримати радості і простягнула руку, на якій поблискувала нова каблучка. – Ми нарешті поговорили відверто і він хоче мати справжню родину. 

Я застигла. Всі слова привітання десь загубилися, бо просто не могла повірити очам. Цю ексклюзивну каблучку з колекції “Золотого віку” я вже бачила. І не в магазині, а на сторінці ноутбука свого чоловіка. Тоді я думала, що він хоче зробити приємний сюрприз і нічого не спитала… 

– Вітаю, – ледь видушила я кілька слів, відчуваючи, як кров гупає у скронях. Це не могло бути помилкою, бо я дуже добре запам’ятала назву каблучки: “ Sweet memories”. “Солодкі спогади” і у такий збіг важко було повірити. 

***

Мої любі, ви читаєте книгу В ПРОЦЕСІ НАПИСАННЯ, це значить, що вона буде поступово оновлюватись, а вам будуть доступні нові розділи. Якщо книга вас зацікавила, не забудьте додати її в бібліотеку, щоб не загубити! Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, це можна зробити дуже просто за один клік. Реєстрація безплатна, достатньо ввести електронну пошту або зробити це  через через Фейсбук. Також підписуйтесь на авторку, якщо ви ще цього не зробили. Приємного читання)