Розділ 3

Мія

Поцілунок з незнайомцем абсолютно не входив у мої плани, але я була настільки слабкою поряд з цим чоловіком, що не могла протистояти своїм бажанням. Дивно, але навіть мінімальний його дотик змушував моє тіло нестримно тремтіти. Його палець вимальовував кола на моїй щоці, а губи ніжно торкалися моїх. Це було до болю лагідно так, що моє серце стискалося, ніби його хтось затиснув у міцних обіймах. Я потягнулася до нього, цілуючи у відповідь. Мені здавалося, що ми ідеально поєднувалися, адже попри свою невмілість це не було незграбно. Руки, які я стискала на своїх колінах, потягнулися до нього. Тремтливими долонями я торкнулася його шиї. Піджак впав з моїх плечей, але я не могла зупинитися. Мені відчайдушно хотілося чогось більшого. Пальці ковзали вздовж його шиї. Чоловіча шкіра була такою гарячою, що мало не обпікала мене. Мені не було холодно поряд з ним.

Його губи повільно рухалися разом з моїми. Він не поглиблював поцілунок, а я й не вимагала цього. У цей момент ми насолоджувалися одне одним, начхавши на всіх і усе. Ще ніколи я не почувалася такою вільною, як зараз. У голові запаморочилося. Я ледь відсторонилася, глибоко дихаючи через рот, але не поспішала розплющувати очі. Відчула, як його губи злегка пробіглися моєю щокою, а тоді він притулився своїм чолом до мого, так само задихаючись від браку кистю. Я все ще трималася за його шию, наче боялася відпустити її. Нарешті наважилася розплющити очі, зустрічаючись поглядом з темними очима свого незнайомця. Я слабо усміхнулася йому, бо не була впевнена, що він залишився у захваті від поцілунку зі мною.

— Як це було? — пошепки спитала я.

Мене справді цікавило, чи не розчарувала я його. Зважаючи на свій відсутній досвід у любощах, я хвилювалася. Цей чоловік... Він був таким мужнім, упевненим у собі, красивим. І мені було приємно, що серед усіх можливих дівчат він звернув свою увагу саме на мене.

— Це було прекрасно, — відповів він, даруючи мені свою ідеальну широку усмішку.

Я тихо засміялася, хитнувши головою. Він умів красиво говорити, захоплювати своїми розмовами. Я не знала, чи його слова були правдою, але хотіла вірити йому. Можливо, я далеко не перша і не остання дівчина, якій він говорив такі слова.

— Справді, — додав чоловік. — Віриш, що це був найкращий поцілунок у моєму житті?

Я знову засміялася, одурманена його запахом, теплом і близькістю.

— Не вірю, — чесно сказала я.

— Що? — перепитав він, звівши брови. — Гаразд! Зараз спробуємо ще раз.

Я здивовано глянула на нього, стримуючи свою усмішку. Він підсунувся ще ближче так, що тепер навіть наші ноги торкалися. Його рука опустилася на моє коліно, і я знову легко затремтіла. Мій погляд був прикутий до його вродливого обличчя. Ці густі брови, довгі вії, глибокі карі очі, прямий ніс, гострі вилиці, легка щетина та м'які губи — усе в ньому здавалося мені ідеальним. Він знову усміхнувся, а моє серце забилося швидше. Я ще ніколи раніше не бачила такої красивої усмішки. Таке враження, що я готова закохатися навіть у неї!

— Отже, як ти гадаєш, що робить поцілунок найкращим? — спитав він, схиливши голову до мого обличчя.

— Що? — зацікавлено спитала я.

— Почуття!

— Почуття?

Мої брови злетіли вверх, бо він так легко говорив про це. З одного боку такі слова зачаровували, а з іншого — це було підозріло. Та я не дозволила сумнівам опанувати мною. На цій гондолі ми були справжніми.

— Так, почуття, — продовжив чоловік. — Знаю, ти подумаєш, що я божевільний, але те, що я відчуваю до тебе... Це щось дуже глибоке, чуттєве та особливе.

— Ми не знаємо одне одного, — прошепотіла я.

— Хіба це має значення? Я не відчував такого з жодною іншою жінкою раніше. Неважливо, що ти абсолютно нічого не знаєш про людину, — сказав він, не відриваючи погляду від моїх очей. — Важливо, що ти відчуваєш до неї.

— Це ти так натякаєш мені, що у тебе є секретики? — спитала я, примруживши очі.

— Усі ми щось приховуємо, — так просто відповів чоловік. — Але... Ось зараз!

— Що? — розгубилася я.

Його долоня знову опустилася на мою щоку, а сам він нахилився ще ближче до мого обличчя. Кінчики наших носів торкнулися, а повітря змішалося з нашими важкими диханнями. Я схвильовано в передчутті дивилася на нього, відчуваючи сухість на губах.

— Зараз буде наш найкращий поцілунок, — пояснив він, після чого ми опинилися в повній темряві.

Я всього на мить напружилася, але коли його губи накрили мої, то вся напруга зникла. Я розслабилася, закутана в його тепло та ніжність. Він почав цілувати мене вимогливіше, торкаючись язиком моїх губ. Я піддалася своїм інстинктам та розімкнула губи, впускаючи його глибше. У голові запаморочилося ще сильніше, коли він цілував мене так. Моя долоня торкалася його щоки, погоджуючи її, а сама я ще сильніше притиснулася до нього. Його язик кружляв у моєму роті, наповнюючи його теплом і своїм особливим смаком з присмаком віскі.

Відірвалися ми одне від одного тоді, коли знову потрапили під світло. Я озирнулася назад, важко дихаючи. Помітила, що ми якраз проплили під мостом. Поцілунок на гондолі у повній темряві — це справді було найкращим, що я коли-небудь відчувала у своєму житті.

— То що скажеш? — спитав у мене незнайомець.

Коли я глянула на нього, то побачила на його обличчі задоволену, навіть нахабну, усмішку. Йому явно сподобалося, і він знав, що я була не менш вражена.

— Не знаю, як для тебе, — тихо почала я. — Але для мене це точно був найкращий поцілунок у житті.

Він залишився задоволений моєю реакцією. Чоловік трохи нахилився, щоб дістати позаду мене піджак, який упав, коли ми цілувалися. Він знову накинув його на мене, та не відсунувся. Я наважилася притулитися до нього, поклавши свою голову на його груди. Однією рукою він обійняв мене за плече, а іншою продовжував погладжувати моє коліно. Так ми проплили ще одне коло. Насправді я могла б усю ніч ось так сидіти поруч з ним, ніжитися у його обіймах. Мені хотілося зупинити час, щоб хоч трішки розтягнути нашу зустріч. Я дивилася на цього чоловіка і бачила у ньому свою мрію — недосяжну, але таку бажану. Вдома на мене чекало абсолютно інше життя з постійними тренуваннями та підготовкою до конкурсів. Кар'єра на першому місці. Але точно не зараз. У цей момент балет — це останнє, про що я хотіла думати.

— Обережно! — Чоловік допоміг мені піднятися з гондоли та охопив моє тіло за талію обома руками.

Я не відштовхувала його від себе, а навпаки ще більше тулилася до нього. Мені подобалося бути з тим такою розкутою та справжньою.

— Що тепер? — спитала я, озираючись довкола.

Мені не хотілося повертатися в готель та прощатися з ним. Я намагалася хоч трішки відтягнути час.

— Ми можемо прогулятися центром міста, — запропонував він. — Зараз пізно, тож я не зможу організувати для нас романтичну вечерю вдвох, але залюбки покажу тобі Венецію.

— Гаразд, — погодилася я та злегка прикусила нижню губу, аби не усміхатися так широко.

Він міцно взяв мене за руку та повів тротуаром вперед. Ще з жодним чоловіком мені не було так цікаво. Я готова була гуляти з ним та слухати його приємний голос хоч усю ніч. Та зрештою через декілька годин ми повернулися до готелю.

Чоловік зупинився біля тієї альтанки, де ми зустрілися вперше. Його долоні міцно стиснули мої руки, притискаючи їх до грудей.

— Це не може так закінчитися, — сказав він, зазираючи мені в очі. — Знаю, ти казала, що хочеш, аби ми цієї ночі залишилися незнайомцями, але у нас ще є час удень.

— У мене літак, — прошепотіла я.

— Залишся ще на декілька днів! — попросив він. — Я оплачу тобі твоє проживання тут і переліт назад. Просто побудь зі мною ще хоч трохи.

— Не знаю, — чесно зізналася та відвела погляд.

— Хіба тобі не було добре зі мною? Якщо ти думаєш, що я так легко відпущу тебе, то це далеко не так.

— Що тоді ти пропонуєш? — спитала я.

— О дванадцятій годині дня я чекатиму тебе тут, — сказав він, кивнувши на альтанку. — Місце, де ми вперше зустрілися. Пропоную завершити цю гру з незнайомцями, і розкрити всі карти. Я скажу тобі своє ім'я, залишу номер телефону, розповім абсолютно усе, що ти захочеш знати. Довірся мені, прошу!

Я дивилася на альтанку з відвертим ваганням. Звісно, мені буде складно пояснити мамі своє раптове бажання залишитися у Венеції ще на декілька днів, але я хотіла цього. Хотіла ще на деякий час відчути себе дівчиною, яку люблять, якою піклуються. Він був таким хорошим і турботливим зі мною. І мої почуття... Мені вистачило неповної ночі з ним, аби закохатися у нього. Поглядом зустрілася з його красивими темними очима. Я усміхнулася йому та кивнула головою. Він видихнув з явним полегшенням.

— Добре, — я дала згоду. — О дванадцятій годині дня я прийду сюди й так само розповім тобі все про себе.

— Обіцяєш? — спитав він, щоб бути впевненим.

— Обіцяю, — повторила пошепки.

Коли ми їхали у ліфті, між нами знову повисла дивна напруга. Ми планували розійтися по своїх номерах, але один погляд карих очей на мене — і я опинилася притиснутою до металевої стіни. Я була б останньою дурепою, якби відштовхнула його зараз, тож відчайдушно прилинула до нього, наче від його обіймів і дотиків залежало моє життя. Його поцілунки — це той відсутній пазлик, якого так сильно бракувало мені весь цей час.

Я охопила його обличчя обома руками, нестримно цілуючи у відповідь. Це не був той ніжний поцілунок, як раніше. Це була всепоглинальна пристрасть, що змушувала моє серце калатати в шаленому ритмі. Іскри бажання прорізали мене наскрізь. Я впилася нігтями в його шкіру, щоб хоч якось полегшити ці дивні відчуття внизу живота. Я була збуджена, а ще дико хотіла чогось більшого. Очі закотилися від задоволення, а з вуст вирвався протяжний стогін, коли я відчула його руки під спідницею сукні. Чоловічі пальці ковзали моїми ногами, стегнами, вивчаючи кожен сантиметр на дотик. Я задихалася. З кожним рухом бажання ставало сильнішим. Він відірвався від моїх губ, провів доріжку з коротких поцілунків по моєму підборідді, а тоді торкнувся губами до моєї шиї. Я відкинула голову назад, даючи йому кращий доступ. Мені було абсолютно байдуже, що ми робимо це у ліфті п'ятизіркового готелю в Венеції. Тут ніхто не знав мене. Ніхто не дорікне моїй поведінці. Ніхто не насварить. То чому не піддатися своїм бажанням?

— До тебе чи до мене? — спитав чоловік, глянувши мені просто в очі.

Жар підступив до щік. Я все ще важко дихала, відчуваючи печіння на губах і збудження у своєму тілі.

— До тебе, — прохрипіла я, не впізнаючи свій голос.

Як тільки двері ліфта відсунулися, він міцно схопив мене за руку та повів довгим коридором до дверей свого номера. Мої ноги тремтіли в передчутті, але я слухняно йшла за ним, дивлячись уперед. Його спина... Така міцна і широка. З ним я почувалася в безпеці, готовою протистояти усьому світові. Він озирнувся, даруючи мені свою зухвалу чарівну усмішку. Я відповіла йому тим самим. Ми наче обоє зависли у просторі та часі, у всесвіті, створеному лише для нас. І хай би що було далі, я впевнена, що ця ніч ніколи не буде помилкою.