9

Вечір у квартирі Діми почався з виразного відчуття, що щось іде не за планом.

Олег сидів на краї дивана, трохи відкинувшись назад і поклавши руки на спинку. Він усміхався - спокійно, ввічливо, як людина, яка опинилася на дипломатичному прийомі у ворожому таборі. Але Руслана, яка знала його вже трохи краще, бачила: його ця ситуація зовсім не тішить. Він розраховував на поїздку вдвох. Тільки він і вона. А отримав повноцінний збір із чоловічим суперництвом у комплекті.

- Отже, п'ятниця після обіду, - Діма поклав на стіл блокнот і клацнув ручкою, поводячись як старший групи. - З роботи доведеться відпроситися десь о першій, щоб встигнути до вечора розкласти табір і не шукати місце в темряві.

- Згоден, - кивнув Олег. Його голос звучав рівно, але погляд коротко ковзнув до Руслани. - Чим раніше виїдемо, тим краще.

Руслана сиділа на стільці, обхопивши долонями чашку з чаєм, і мовчки спостерігала за ними. Усередині в неї все ще тремтіло колюче почуття тривоги. Вона покликала Діму не для того, щоб зробити Олегу боляче. Просто... їй було страшно. Вона знала Олега лише кілька тижнів. Він був загадковим, з багатої родини, із дивними звичками й незрозумілими мотивами. Поїхати з ним самій на море, у намети, невідомо куди - це здавалося надто необачним кроком. А з Дімою було безпечно.

Тільки тепер ця «безпека» висіла в кімнаті густою напругою.

- Так, тепер щодо спорядження, - Діма постукав ручкою по столу. - Олег, у тебе що?

- У мене є великий двомісний намет, спальники, пальник, посуд. Автомобіль, зрештою, - спокійно перерахував той. - Багажник великий, усе влізе.

Діма на секунду запнувся, а потім невдоволено пробурмотів:

- Ясно. А от у мене намету немає.

Руслана підняла брови:

- І з чим ти зібрався їхати? Просто під зорями спати?

- Та я думав у когось позичити, - Діма почухав потилицю, а потім його обличчя просвітліло. - Слухайте, а давайте Даню з собою покличемо! У нього точно є чудовий тримісний намет, та й компанія буде веселіша.

Олег ледь помітно зітхнув, але нічого не сказав. Лише кутик його губ посмикнувся. Початкова ідея романтичного вікенду намотувала вже четвертого учасника.

- Дзвони, - мовила Руслана, хоча сама відчула, як ситуація остаточно виходить із-під контролю.

Діма набрав номер і поставив на гучний зв'язок. Після кількох гудків із телефона пролунав соковитий, трохи сонного голосу Дані:

 - О, які люди!

- Даню, коротше, - перебив Діма. - Вихідні, море, намети. Виїзд у п'ятницю о другій. Ти з нами? Тільки з тебе намет.

- У п'ятницю? - Даня на тому кінці явно збадьорився. - Ви що, вирішили зірватися? Та я тільки «за»! Намет є, мангал є, гітару кину в багажник. О котрій, кажете, прийти?

- Та йди вже зараз, ми якраз продукти розписуємо, - засміявся Діма. - Через пів години чекаю.

Коли зв'язок розірвався, у кімнаті знову настала тиша.

Даня прийшов навіть швидше, ніж обіцяв. З появою цього галасливого хлопця атмосфера в квартирі трохи розряджалася. Вони розклали на столі аркуш паперу й почали швидко скидатися ідеями: м'ясо на маринад, овочі, вода, вугілля, консерви, чай, солодощі.

Діма діловито записував:

- М'ясо купую я. Олег, з тебе вода й усе важке, ти ж на машині. Руслана - овочі та дрібниці. Даня - спиртне й намет.

- Прийнято! - вигукнув Даня й розкинувся на стільці. - Табір буде - вищий клас.

І тут він раптом замовк. Подивився на Руслану, потім на Олега, а потім на Діму. До нього тільки зараз почала доходити арифметична суть проблеми.

- Чекайте... - Даня випростався. - Нас четверо. Руслана - одна дівчина. Хлопців - троє.

Діма завмер із ручкою в руці. Олег, який до цього мовчки гортав щось у телефоні, повільно підняв голову.

- Окей, ділимо намети, - Даня почав рахувати на пальцях. - У нас є двомісний намет Олега і мій тримісний. Разом - п'ять місць на чотирьох. І як ми лягаємо?

У кімнаті знову завмерло повітря.

Діма відклав ручку й подивився на Руслану. У його очах чітко читалася думка: «Ти ж не ляжеш в один намет із Олегом?» Олег мовчки дивився на Руслану. Без натиску, але його погляд був надто проникливим, ніби він давав їй можливість самій зробити цей вибір і подивитися, наскільки вона йому довіряє.

Даня, не помічаючи цієї глухої напруги між трьома, ляпнув перше, що спало на думку:

- Ну, найпростіший варіант: Руслана сама в двомісному наметі Олега, як королева. А ми трьома мужиками тулимося в моєму тримісному.

- Або, - раптом подав голос Олег. Його голос звучав спокійно, а погляд залишався прикутим до Руслани. - Ми можемо не тіснитися втрьох у спеку. Якщо Руслана не проти... вона може зайняти другий спальник у моєму наметі. Місця там достатньо.

Діма миттєво випростався на стільці.

- Я думаю, Руслані буде комфортніше одній.

Усі трое чоловіків - Діма з прихованими ревнощами, Олег із мовчазним викликом і Даня з неприхованою цікавістю - виставили погляди на Руслану.