Мія ще кілька хвилин сиділа перед екраном.
Повідомлення від невідомого номера все ще було відкритим.
«Не шукай те, чого не зможеш знайти».
Вона перечитала його ще раз.
Потім заблокувала телефон.
— Чудово, — тихо сказала сама собі.
Саме цього їй не вистачало.
Нова робота.
Новий бос.
Підозрілі фінансові операції.
І тепер ще й невідомий, який вирішив пограти з нею в психологічні ігри.
Мія відкрила ноутбук.
Вона не збиралася лякатися.
Страх ніколи не допомагав їй ухвалювати правильні рішення.
Вона почала копіювати документи на захищений диск.
Один файл.
Другий.
Третій.
Через десять хвилин на екрані з'явилося повідомлення:
Копіювання завершено.
Мія видихнула.
Тепер у неї була резервна копія всього, що вона знайшла.
Вона вже хотіла вимкнути ноутбук, коли почула кроки в коридорі.
Двері відчинилися.
Олександр.
— Ти ще тут?
— Як бачиш.
Він зайшов і зачинив двері.
Його погляд одразу зупинився на її обличчі.
— Що сталося?
Мія простягнула йому телефон.
Він прочитав повідомлення.
Його щелепа напружилася.
— Коли ти це отримала?
— Двадцять хвилин тому.
— І ти була тут сама?
— Так.
— Міє.
— Я знаю.
Він повернув їй телефон.
— Чому ти не подзвонила?
— Бо не хотіла створювати паніку.
— Я не панікую.
— Я бачу.
Олександр зробив крок до неї.
— Тепер ти не залишаєшся тут сама.
— Це наказ?
— Так.
Мія підняла брову.
— Як начальника?
— Як людини, яка хвилюється за тебе.
Вона замовкла.
Ця відповідь їй не сподобалася.
Тому що сподобалася надто сильно.
— Я впораюся.
— Я знаю.
— Тоді навіщо ти тут?
Олександр подивився їй прямо в очі.
— Бо не хочу, щоб ти впоралася сама.
Мія відчула, як щось стислося всередині.
Вона звикла до іншого.
До чоловіків, які або хотіли щось отримати, або давали їй зрозуміти, що вона сама відповідає за своє життя.
Олександр не просив дозволу.
Він просто був поруч.
І саме це лякало найбільше.
— Нам не можна, — тихо сказала вона.
— Що саме?
— Це.
Він не відповів.
Мія зробила крок назад.
— Ми домовилися.
— Про правила?
— Так.
— Я пам'ятаю.
— Тоді…
— Тоді я не торкнуся тебе.
Вона подивилася на нього.
— Дякую.
Він кивнув.
Але не пішов.
Кілька секунд вони просто стояли один навпроти одного.
Мія дивилася на нього і раптом подумала, що найнебезпечніше — зовсім не його дотик.
Найнебезпечніше — те, як спокійно вона почувалася поруч із ним.
Вона сама зробила крок уперед.
Олександр завмер.
— Міє…
— Не кажи нічого.
Вона піднялася навшпиньки й поцілувала його.
Коротко.
Майже невинно.
Але цього було достатньо.
Коли вона відсторонилася, Олександр кілька секунд просто дивився на неї.
— Це ти щойно порушила правило.
— Знаю.
— Добре.
— Що «добре»?
— Тепер я не один.
Мія не втрималася від усмішки.
— Не звикай.
— Пізно.
Він торкнувся її щоки.
Цього разу дуже обережно.
Наче давав їй можливість відступити.
Вона не відступила.
Їхній другий поцілунок був довшим.
Теплішим.
І зовсім не схожим на випадковість.
Коли вони нарешті відсторонилися, Мія тихо сказала:
— Нам треба зупинитися.
— Треба.
Але ніхто не рухався.
— Олександре…
— Я знаю.
Він провів пальцями по її щоці й відійшов.
— Я відвезу тебе додому.
— Не треба.
— Міє.
Вона зітхнула.
— Добре.
───
У машині вони майже не розмовляли.
Мія дивилася у вікно.
Вона думала про повідомлення.
Про гроші.
Про поцілунок.
Про те, що все це мало залишитися простим.
А тепер уже не було.
Коли машина зупинилася біля її будинку, Олександр вимкнув двигун.
— Я хочу, щоб ти завтра працювала з дому.
— Ні.
— Це не обговорюється.
— Я директорка зі стратегічного розвитку.
— Саме тому ти потрібна мені живою.
Вона подивилася на нього.
— Це дуже романтичний спосіб запросити мене залишитися вдома.
Він усміхнувся.
— Я не сильний у романтиці.
— Я помітила.
Мія відкрила дверцята.
— На добраніч.
— На добраніч.
Вона вже вийшла, коли почула:
— Міє.
Вона обернулася.
— Що?
— Якщо тобі знову напишуть — дзвони мені.
Цього разу вона не сперечалася.
— Добре.
Вона зачинила двері й пішла до будинку.
Олександр ще кілька секунд дивився їй услід.
А потім дістав телефон.
Йому теж щойно прийшло повідомлення.
Невідомий номер.
«Ти не розумієш, у що втручаєшся».
Олександр подивився на екран.
І вперше за довгий час його обличчя стало по-справжньому холодним.
#1560 в Жіночий роман
#5929 в Любовні романи
#1278 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 30.10.2026