12 Розділ

    Темний зал засідань потопав у холодному світлі голографічних екранів. Величезне напівкругле приміщення, заховане глибоко під основною вежею організації, нагадувало не просто конференц-залу, а серце якоїсь машини. Уздовж стін повільно рухалися сині рядки даних, під прозорою підлогою мерехтіли енергетичні кабелі, а високо над головами, тихо дзижчачи, оберталися кільця механізмів. У центрі зали, немов судді, сиділи члени організації. Вони виглядали як люди, що вже звикли вирішувати чужі долі. Грейсон Сент-Джон непорушно сидів на своєму місці,  як завжди бездоганний і невимушений. Його чорно-сіро-біле волосся спадало на плечі ідеально рівними пасмами, а блакитні очі холодно блищали за тонкими окулярами із ланцюжком. Чорні рукавички робили руки схожими на непорушний мармур. Він був вродливим настільки, що це здавалося майже неприроднім. Навпроти нього мовчки розташувався високий та блідий Арден Хотчкіс. Червоно-карі райдужки світилися в темряві приглушеним бурштиновим відтінком, а срібний пірсинг на губі ледь вловлював світло, що відходило від голограм. Пальці чоловіка були вкриті великою кількістю каблучок, що видавалося трохи недбалим для людини, яка працювала в одній із найнебезпечніших організацій імперії. Та попри це, він стояв абсолютно спокійно, ніби всі погляди в залі його зовсім не хвилювали. Намікі Фьорд сидів трохи осторонь, закинувши ногу на ногу. Синя шевелюра відливала сталевим кольором у блідому світлі, а довге пасмо на потилиці нагадувало тонкий хвіст. Фіолетово-волошкові очі уважно спостерігали за всім довкола, не пропускаючи нічого повз себе. Срібна сережка з перлин тихо гойдалася щоразу, коли Намікі повертав голову. Готичний темний костюм різко контрастував із білими екранами залу. Сіріус Спаркс зайняв собі місце ближче до центру столу, де сидів Грейсон. Він здавався невисоким і майже хлопчачим на вигляд. Куце й біле волосся члена організації стирчало в різні боки, а різнокольорові очі - одне золотисто- гаряче, інше льодовито-блакитне - нервово блищали. Цей чоловік був єдиним, хто справляв враження насправді напруженої людини. Грейсон рішуче зняв окуляри, і в залі одразу стало тихіше.
- Через твою помилку, Ардене. - Суворо промовив голова засідання. - Двоє носіїв угоди зараз перебувають на свободі.
Арден відповів йому мовчанням.
- Ти мав лише одну задачу. - Продовжив Сент-Джон. - Контролювати цю ситуацію. Але замість цього ти дозволив ворогу проникнути на базу, забрати полонену й утекти просто з-під носа організації.
Сіріус нервово відвів погляд. Намікі лише мовчки кліпнув оком.
- Мені продовжувати? - Тихо запитав Грейсон.
Обвинувачений навіть не поворухнувся.
- Ні.
Його голос прозвучав спокійно і, здавалося б, навіть байдуже. Голова організації повільно підійшов ближче. Підлога глухо завібрувала під його ногами.
- Ти розумієш, що сталося б, якби Арахна вирішила втрутитися особисто?
Чоловік підняв погляд.
- Розумію.
- Тоді поясни мені. - Холодно сказав шеф. - Чому ти досі живий після такого провалу.
На кілька секунд у залі стало зовсім тихо. Навіть механізми під стелею ніби затихли. Арден спокійно поглянув на нього, і в його погляді не було видно ані каяття, ані бодай якогось натяку на розуміння своєї помилки. Це й дратувало Грейсона найбільше.
- Я не програв. - Нарешті сказав обвинувачуваний. Голова засідання ледь примружив очі.
- Справді?
- Так.
- І де ж тоді результат?
Чоловік мовчки перевів погляд на світлий екран.
- Скоро дізнаєтесь.
Сіріус насупився.
- Що це означає?
Але Арден більше нічого нікому не сказав. Шеф кілька секунд дивився на нього, немов намагався прочитати його думки. А потім вдягнув окуляри назад.
- Що ж, гаразд, Ардене. Засідання завершено.
Стільці зі скрипом відсунулися назад. Один за одним члени організації почали залишати зал. Сіріус пішов першим, а Грейсон останнім. Перед виходом він ненадовго зупинився біля Хотчкіса. 

- Якщо ти все ж щось приховуєш. - Прошипів Грейсон. - Я врешті дізнаюся.
Тоді двері зачинилися, і величезна зала нарешті спорожніла. Залишилися тільки двоє: Арден Хотчкіс і Намікі Фьорд. Кілька секунд у приміщенні після цього стояла цілковита тиша. Несподівано, Намікі голосно позіхнув та розслаблено відкинувся на спинку крісла.
- Ти або геній… або псих.
Хотчкіс лукаво усміхнувся кутиком губ.
- Одне іншому не заважає.
Його напарник засміявся. Згодом підвівся і підійшов ближче.
- Гаразд. - Сказав він, крутнувши між пальців сережку, що звисала з його вуха. - Тепер серйозно. Що ти зробив?
Чоловік мовчки активував голографічний екран.
У повітрі миттєво спалахнула тривимірна карта секторів галактики. На ній мерехтіла маленька червона точка. Намікі одразу ж перестав усміхатися.
- Це що…
Арден сперся рукою об стіл.
- Під час бою я вирішив змінити потужність свого лазера.
Зображення плаща Шеріз значно збільшилося на екрані. На тканині ледь помітно проступив дивний знак.
- Я поставив резонансну мітку. - Пояснив Хотчкіс. - Її неможливо побачити без спеціального спектру.
Напарник уважно дивився на екран.
- Вона передає координати?
- Не зовсім.
Член організації злегка провів пальцями по голограмі. Точка запульсувала під ними яскравим червоним кольором.
- Вона реагує на енергію інших носіїв угоди. Що більше "метеликів" поруч - то сильніший сигнал.
На обличчі Намікі поволі почав з’являтися захват.
- Ти хочеш сказати…
- Вони самі приведуть нас до своєї бази.
Спочатку стояла тиша, наповнена невимовним подивом і радістю. А потім напарник захихотів. З кожною секундою його сміх ставав все голоснішим і голоснішим, аж поки не перетворився на регіт. Він підняв свій сяючий погляд на Ардена. Його зіниці блищали фанатичним захватом і радістю перед тріумфальним відкриттям.
- Ти ж чортів геній, Ардене!
Арден з усмішкою подивився на мерехтливу точку на карті. Десь далеко серед тисяч зірок, там ховалися метелики. І навіть не підозрювали, що от-от потраплять у пастку до павука.