12.2

   Після того як Марта йде повертаюся до Ярини. Треба її відвадити якнайшвидше. Її місія виконана, а отже більше вона мені не потрібна. 

– Вони пішли? – запитує перелякана Ярина коли виходить з ванної. 

– Так. І тобі теж час йти. 

– Що? Ти виганяєш мене? Зовсім недавно ти говорив, що я й досі тобі подобаюся. А тепер женеш від себе? – обурюється жінка. 

– Пам'ятаєш, Ярино, колись я вже тобі казав, що ніколи не пробачу зради. І ти напевно залишишся єдиною жінкою з якою я ніколи не пересплю. Пам'ятаєш? – питаю. 

– Так. Але за останній місяць я думала ти змінив свою думку. Твої знаки уваги, компліменти. Для чого все це? 

– Здається я вже все пояснив. Я хотів помститися. Тобі, Ренату і всій цій сімейці. Завдяки Марті я багато чого цікавого дізнався про ваше життя. Наскільки воно безглузде й порожнє. Але ти колись проміняла наше кохання на таке життя, – підкреслюю.

 – Мені ні в чому відчувати провину. Ти був бідним та малоперспективним. Іноді в тебе водилися гроші та це було рідко. Ти не хотів заробляти боями. Намагався знайти чесний заробіток. А так не буває Оресте, – кричить з люттю Ярина. 

– Це були бої без правил, Ярино. Ти хоча б розумієш чим це могло закінчитися? Та й взагалі якби ти мене по справжньому любила. Все було б інакше. 

– Я дійсно тебе любила, Оресте. Та жити в злиднях я не хотіла й не хочу. Спершу мені навіть гидко було з Ренатом в ліжко лягати, але знаєш потім до всього звикаєш.

– То чому ти від нього не пішла? – питаю напряму.

– До кого? До тебе? Жебрака й розлюченого зека? Що ти міг мені дати? – Ярина дивиться на мене наче бик на червону ганчірку. Її слова потрапили в саме серце. Вона має рацію. На той час я був на дні. Та це не означає, що я не заслуговував на кохання. Цікаво чи була б Марта зі мною до кінця у такій ситуації?

– Ярино, заспокойся й витри слюні. Бо боюсь ти зіпсуєш весь килим у номері. Збирай свої речі й вали звідси, – кажу рівним тоном. 

– Куди? Мені нема куди йти. Невже ти не розумієш? Ренат вб'є мене як тільки побачить. 

– Ну то найми собі номер у готелі на перший час. А потім будеш діяти по ситуації. – В мене навіть на це не має грошей. Як ти смієш так вчиняти зі мною? Я тобі не дівчинка на побігеньках. Як твоя подружка Марта, – викрикує Ярина.

   Більше витримати її репету я не маю сил. Жахлива жінка. Просто кара якась. Тому підходжу до неї й хапаю за лікоть потім веду до дверей і виставляю за поріг. Ярина явно не очікувала такого повороту подій, тому починає гучно стукати й істерити. 

– Клятий виродок! Байстрюк. Сволота... 

    Які тільки слова знає цей поганий рот. Але мене більше це не зачіпляє. Ще купа справ, які я маю виконати і якась неадекватна жінка мені не заважатиме. Сідаю на край ліжка й важко зітхаю. Мені здавалося, що після шоу яке я влаштував все зміниться. У моїй душі запанує спокій і навіть тріумф. А натомість прийшла тільки повна порожнеча. Наче мені відірвали шматок серця. І це зовсім мені не подобається.