18

Жасмин

Дві години пролетіли в шаленому ритмі стукоту клавіш, перевірок кілометражу й глухої, наелектризованої тиші між нами.

Матвій, звісно, що так і не пішов. Він демонстративно пересів на диванчик у кутку переговорної, розклав свої якісь там звіти й час від часу кидав на мене короткі, навіть насмішкуваті погляди поверх окулярів, роблячи повільні ковтки вже зовсім холодної кави. І щоразу, коли я надто люто клацала по клавіатурі, куточок його рота зрадливо підіймався. Він насолоджувався моїм роздратуванням. Абсолютно та безсоромно насолоджувався!

Рівно об одинадцятій, двері переговорної рвучко розчинилися, впускаючи всередину хвилю парфумів і дзвінкий стукіт підборів.

— Якщо цей бек-вокал не перепишуть до середи, я особисто звільню звукорежисера! — карбувала Анна, заходячи першою. Вона вже скинула жакет, залишившись у шовковій блузі кольору слонової кістки, а її ідеальна укладка здавалася ще суворішою. — Жасмин, я сподіваюся, твій порядок переможе той хаос, який зараз коїться в студії. Серйозно. Боже.. мені не вистачає руки Мелісси в цих стінах!

Слідом за нею заплив Святослав. Його кучері знову були художньо розкуйовджені, на губах грала фірмова лінива посмішка «рок-зірки після важкої праці», а в руках він тримав велику скляну пляшку охолодженої води.

— Творчий процес вимагає жертв, пані Анно, — протягнув він оксамитовим голосом, прямуючи прямо до мого столу. Він оперся долонею об спинку мого крісла, нависаючи зверху й обдаровуючи мене сяючим поглядом: — Ну що, наша прекрасна рятівниця? Ти розібралася з цими нудними дорогами? Чи мені доведеться вкрасти тебе на обід, щоб твої геніальні мізки нарешті відпочили?

Я навіть не встигла відкрити рота, як із дивана пролунав сухий, небезпечно тихий звук, який свідчив, що Матвій із гучним клацанням закрив свій шкіряний органайзер. Він повільно підвівся на ноги, поправляючи манжети блакитної сорочки. І увесь його розслаблений домашній вигляд розтанув за секунду.

— Маршрут перераховано, — заговорив Матвій, не звертаючи на флірт Святослава жодної уваги й дивлячись виключно на Анну. — Жасмин розбила плече[1] між містами на безпечні відрізки. Жодних нічних переїздів по шістсот кілометрів. Команда спатиме в готелях, а не ламатиме хребти на трасі. Виїзд зі столиці — п’ятого січня о шостій ранку. Логістика повністю закрита.

Свят злегка спохмурнів, відчувши, як його знову безцеремонно посунули з центру уваги. Він випрямився, відпустивши моє крісло, і зверхньо зміряв Матвія поглядом.

— Ого, скільки турботи про мій сон від людини, яка взагалі не розуміє специфіки гастролей. Знаєте, Матвію, на гастролях головне — драйв, а не режим дня для першокласників. Зрештою, Жасмин буде поруч в автобусі, і вона вміє підбадьорити, правда, Жасмин?

Свят підморгнув мені, намагаючись повернути ініціативу.

І в кімнаті знову запала та сама липка і крижана тиша. Прокляття!!!

Я затамувала подих, краєм ока спостерігаючи, як у Матвія потемніли очі. Він зробив два неквапливих кроки вперед, зупиняючись поруч зі столом Анни й ховаючи руки в кишені світлих штанів. На його обличчі розцвіла та сама спокійна, вбивча посмішка, від якої в мене під шкірою пробіг мороз. Починається…

— А от щодо присутності пані Жасмин у гастрольному автобусі у нас якраз виникли серйозні корективи, — з шаленою впевненістю вимовив Гонгадзе. — Як генеральний спонсор туру, холдинг «Gongadze Motors» вносить пункт про оптимізацію витрат на виїзний персонал. Усі переміщення агентство «Atlas Shield» координує віддалено, з центрального офісу. Жодних цивільних логістів у спальних автобусах артистів. Тільки сертифікована охорона на броньованих авто супроводу.

— Що?! — випалила я, вп’явшись пальцями в край столу.

Анна повільно перевела погляд з Матвія на мене, а потім на насупленого Святослава. У куточках її очей майнула ледь помітна іскра професійного розуміння. Вона надто добре знала породу своїх родичів, аби не вловити, що тут відбувається насправді.

— Віддалений контроль значно безпечніший і дешевший для страхового поліса проєкту, — незворушно додала Анна, киваючи на екран ноутбука. — Я згодна з Матвієм. Жасмин потрібна нам тут, щоб тримати руку на пульсі всіх майданчиків одночасно, а не сидіти годинами без зв’язку на зимових трасах.

Святослав розгублено закліпав очима, його чарівна маска дала помітну тріщину:

— Пані Анно, але ми ж домовлялися про…

— Ми домовлялися заробити грошей і зробити шоу, Святославе, а не влаштовувати курортні поїздки, — холодно відрізала вона, беручи до рук роздрукований графік. — Питання закрито. Матвію, покажи мені кошторис на паливо.

Матвій нахилився над столом біля Анни, розгортаючи свій ноутбук. Перш ніж почати говорити про цифри, він на частку секунди підняв погляд на мене поверх оправи. У його мигдалевих очах палав такий відвертий, нахабний і переможний тріумф, що мені захотілося встати й вилити залишки кави йому на бездоганний бежевий светр!

Я ж казав, Жазі. Ти нікуди не поїдеш, — безмовно читалося в його насмішкуватому погляді, разом з усіма цими подальшими місяцями майбутньої війни.

Я відчувала, як шкіру на щоках обпікає чистий гнів! Тріумфальний погляд Матвія був останньою краплею! Цей самовдоволений фінансист щойно перекреслив мої плани одним розчерком чужого бюджету. Ще й зробив це з виразом святої невинності на обличчі!