11

Жасмин

— Це ти йому сказала? — запитала я, влітаючи в кімнату, наче фурія в шоколадному трикотажі.

Двері в кімнату Камелії розчахнулися від мого стусана так рвучко, що ледь не гепнули об стіну. Мене зараз менше за все на світі турбувало, що годинник показував майже одинадцяту, а в цьому домі після десятої вечора діяв мовчазний закон тиші.

Кімната сестри зустріла мене неоновим фіолетовим підсвічуванням по периметру стелі, ароматом вишневого бальзаму для губ і купою м’яких іграшок, розкиданих уздовж величезного ліжка.

Камелія, звісно ж, як я і думала, навіть не збиралася спати. Вона лежала на животі, підібгавши ноги в смугастих шкарпетках, і завзято строчила щось у телефоні. Проте від мого нальоту здригнулася так, що ґаджет ледь не полетів прямо на пухнастий килим.

— Що?! — спантеличено витріщилася мала, підриваючись на лікті й відкидаючи з очей хвилясті пасма, які в неї були точнісінько такими ж неслухняними, як у мене, але все ж менш кучерявими. Її кругле личко витягнулося від непідробного обурення: — Ти чого вриваєшся, як дурепа? І що ти взагалі верзеш серед ночі?!

— Матвію ти сказала, куди я поїхала?! — я зупинилася посеред кімнати, склавши руки на грудях. Тренч випав із моїх пальців і безсило зіслизнув на крісло-мішок.

Камелія закотила очі так віртуозно, що якби за це давали «Оскар», вона б уже стояла на сцені в Голлівуді.

— Взагалі не розумію, про що ти розпинаєшся, — з почуттям абсолютної гідності фиркнула вона і з розмаху плюхнулася назад спиною на цілу гору декоративних подушок. — Він запитав, де ти? Так, запитав. Проте я сказала рівно те, за що мені було заплачено: «Жасмін поїхала з дівчатами». Ти ж сама мені сказала, щоб я верзла це всім підряд, якщо питатимуть!

Я глухо, задушено загарчала собі під ніс, закинувши голову до стелі й міцно стиснувши пальцями скроні.

Чорт забирай! Моя залізна аналітика розбивалася вщент об хаос цієї сімейки. Матвій же чудово знав усіх моїх трьох подруг з універу, включно з Аміною, яка зараз взагалі малювала ескізи в Мілані! Для нього версія «поїхала з дівчатами» у цій сукні з такими кучерями виглядала настільки ж правдоподібно, як заява про те, що я раптом вирішила вступити до балетної школи.

— А що взагалі сталося?

Камелія знову спритно перевернулася на бік, підперши щічку пухким кулачком і втупившись у мене надто уважними, розумними очима. На її обличчі проступила та сама нестерпна цікавість молодшої сестри, яка відчула запах соковитої драми.

— Він що, знову на тебе надувся?

— Камі, це взагалі не твоя справа! — відрізала я, міряючи кімнату нервовими кроками.

— Ох, ну звісно! Куди мені до дорослих! — моментально образилася мала, демонстративно надувши губи й загорнувшись у плед по саме підборіддя. — Як прикривати твою дупу, коли ти тікаєш у ніч, то «Камі, сонечко, будь людиною». А як розповісти, що у вас там за італійські пристрасті, то «Камі, це тебе не стосується»! Дурепа.

— Послухай, — я важко видихнула, збиваючи оберти, підійшла до краю ліжка й присіла на ковдру біля її ніг. Тон довелося змінити на тихий, майже змовницький. — Що саме Матвій питав? Дослівно!

Камелія кілька секунд свердлила мене підозрілим та насупленим поглядом, торгуючись сама із собою, а потім скривилася з таким задоволеним виглядом, наче тримала в руках компромат століття.

— Та ні-чо-го та-ко-го! — голосно проголосила вона, звела свої темні брови й активно замахала руками. — Матвій спочатку сидів унизу з татом, вони там бурмотіли про якісь ваші машини й камери спостереження. Потім тато пішов нагору до мами. А Матвій, користуючись моментом, нахабно заявився до мене, плюхнувся на моє крісло і зжер останнє моє фісташкове печиво! Я його за це, ясно що, гарно віддубасила подушкою. Потім він пішов смикати ручку твоєї кімнати. Побачив, що закрито, повернувся й запитав, де тебе носить.

Вона зробила паузу, спостерігаючи, як моє обличчя повільно блідне.

— Ну, я й випалила про подруг, — продовжила Камі з гордістю шпигунки екстракласу. — Матвій на мене так подивився… Знаєш, оце його фірмове: брови до перенісся, губи в ниточку, наче він зараз мені ж рахунок виставить за все з’їдене ним моє ж печиво за останні п’ять років! Ну і почав допитувати: «З якими подругами? Вона ж казала, що в неї термінова робота! Вона на машині? Сама поїхала?». Але я стояла на смерть! Я нічого не здала! Бо в мене є професійна етика! Навіть попри те, що я на сто відсотків впевнена, що ти бігала на побачення до того солодкого хлопчика з маминого офісу, якого вчора, до речі, показували по телевізору!

— Камелія!

— А що «Камелія»?! Хіба я не права?! — вона схрестила руки на грудях із виглядом абсолютної переможниці. — Ти перед виходом так крутилася біля дзеркала, наче на коронацію збиралася, а не на каву до дівчат!

— І… що було далі? — здалася я, нервово потираючи холодне зап’ястя.

— Та нічого! — розвела руками сестра, безсовісно зітхаючи. — Матвій витягнув свій шкіряний гаманець, дістав тисячу гривень, помахав нею в мене перед носом і сказав, аби я здала, куди поїхала ця божевільна. Ця божевільна — це ти, до речі, якщо що.

— Він хотів тебе підкупити?