Коли я була малою, або зошит дитячих снів.

Роман вчорашніх мрій ( вільний переклад)

Країна півників, країна мрій,
Палких бажань та світлих надій.
На мапі не зазначена,
Крізь долоні навіки втрачена.

На самотність серця не чекай,
Головне — себе в оточенні не ховай.
Це ж не кіно, де завіса — хепі-енд,
Життя, як день, завжди на видноті.

Цілунок, як слід на щоці,
Зів’ялі квіти забуті на столі.
Листи — твої небилиці
Ще досі вирують в мені.

Ти був один, самотня — я
На світанку нового дня.
І не важливо, хто кому потрібен —
Я і ти одинокі, до огиди.

Поки не спалахнув світанок,
Я все ще чекаю на відповідь.
За мить я вивчила цей життєвий урок:
Бо мовчання промовисто щемить.

Та поки покажи мені фарби дощу,
Що знімуть пелену з моїх очей.
Не грає піаніно без душі,
Що загубилася десь у вині.

Лишився порожній келих твій —
І я знаю точно: ти не мій.

Ні, я вже не плачу,
Сліз на тебе не трачу.
На віях — вчорашній сніг,
Сніг, що замітає твій слід.

Ні, я не плачу — не мрій,
Хоч ти і очікуєш таких дій.
Я знаю — ти не прийдеш
І навіть звістки не надішлеш.

Та серце все ще вірить і чекає
В цю нездійснену мрію:
Танок під шум літньої зливи,
Вчорашній пиріг зі сливи.

І я чекаю на новий світанок,
Де кохання — не сон і не мрія,
Без надмірних обіцянок,
Де вона — лише одна дія.

Подобається

#1059 в Різне
#163 в Поезія

Відредаговано: 05.01.2026