Україно моя, Україно,
Де ти мову свою загубила?
Чи у Польщі, чи ж в Османії,
Чи ж на руських землях?
Погубила, розгубила,
Та ще й засмітила.
Де ж та мова — мова солов’їна,
Де ж тепер зібрати
Тую мову,
Що в татарські наряди одітая,
Поляками і жидами побитая.
Рідною мовою хто тепер говорить —
Пополячились вже ж не вчора.
Як билина в чистім полі,
Так і ти — у нашім домі.
Скільки раз тебе розтинали,
Мово моя волошкова?
Скільки раз тебе забували,
Мово моя барвінкова?
Скільки раз тебе шукали,
Мово моя правдива?
Скільки раз тебе цуралися,
Мово моя прадавня?
Я не в силі тебе відродити —
Обіцяю лише любити,
У віршах тебе заквітчати
Та й молодшим передати.
31.08.1999
Відредаговано: 05.01.2026