Ви — моє кохання
Обійняти б Вас міцно й кохати несамовито…
Ви ж наче зоря —
Яскрава, промениста.
А я любов’ю сповнений,
Душею — чистою.
Цілувати жагуче,
Безумством охоплений,
Цілувати у носик —
Ніжно й віддано.
Ваші губи — мов опік,
У цьому є щось містичне!
Ви — моє кохання,
Моє почуття незвичне.
Бракує пензля мені,
Щоб змалювати Вас словами.
Та марно шукаю барви —
Не впоратись із почуттями.
Дайте барв мені яскравих,
Аж до розпачу, до нестями!
Малювати Ваші очі…
Та знов не впоратись із мріями.
Ви — сама весна,
Що в серце увійшла ненароком.
Я покохав Вас — і сповна,
З трепетом, ніжністю, глибоким потягом.
Цілувати жагуче,
Трепетно й дбайливо…
Бо все це в мене всерйоз,
Щиро, ніжно й правдиво.
Для коханої жінки
Слів, мабуть, і не треба —
Лиш поцілунки несмілі
Й зоряне світло з неба.
Ви — моє кохання,
Солодке і гірке…
Моя весна, моя ніжність,
Моє почуття палке…
Відредаговано: 17.10.2026