? РОЗДІЛ 11 «Полум’я, що розгорається»

Мей прокинулася від того, що її серце калатало шалено.

Це було як після вибуху — у грудях пекло, у думках хаос, а тіло ніяк не слухалося.

Вона сиділа на краю ліжка, обхопивши коліна руками, і дивилася на місячне світло, що пробивалося крізь штори.

— Я не можу… — шепотіла вона сама собі.

Але її тіло не слухалося.

Кожна клітина кричала: Нік тут. Він поруч. І ти не зможеш його відпустити.

Її думки відразу повернулися до нього:

Його погляд, коли він спостерігав за нею на майданчику,

Його руки, які випадково торкалися її плечей під час тренування,

Перший поцілунок, який залишив на серці слід, що не загоюється.

Вона відчула, як мурашки пробігають шкірою, а серце калатає шалено.

— Я не можу… — повторила вона, але тіло вже несло її до спортзалу, де Нік чекав.

Коли вона увійшла до коридору, її серце стислося.

Навколо все здавалося чужим: шумні учні, стукіт кроків, запах фарби і поту.

Вона відчула, як ноги підкошуються, але Нік був там.

Він стояв біля дверей спортивного залу, м’яч у руках, спокійний і впевнений.

Його погляд миттєво знайшов її.

Серце Мей калатало шалено, а ноги ніби втрачали опору.

— Мей… — його голос ледь долітав, але вона його почула.

Він посміхнувся тихо, і в цій посмішці була вся його турбота, захист і бажання.

— Я… — її голос зірвався.

— Просто будь тут зі мною, — промовив він тихо.

Тренування почалося.

Мей відчула, як її тіло пам’ятає кожен рух.

М’язи реагували на ритм, на його присутність, на його погляд.

Навіть найпростіший кидок м’яча перетворювався на ритуал напруги, а кожен рух — на танець, який знали лише вони.

Їхні плечі торкалися, і вона відчула, як серце вибухає.

— Довірся мені, — промовив Нік, підкидаючи м’яч.

— Я намагаюся… — прошепотіла вона.

Їхні руки випадково зустрілися знову, і між ними пролунала електрика.

Він нахилився ближче, і повітря стало щільним, майже заважаючи диханню.

— Мей… — його голос став нижчим, майже шепотом. — Ти чуєш мене?

Вона кивнула, не відводячи очей.

— Я тут… — тихо прошепотіла вона.

Після тренування вони залишилися на майданчику самі.

— Ти боїшся, — промовив він тихо.

— Так… — зізналася Мей. — Але я хочу бути тут.

Він обережно торкнувся її руки, потім плеча, нахилився ближче.

— Я не піду, — прошепотів він.

Їхні губи зустрілися знову.

Поцілунок був довгим, гарячим, шалено сильним.

Мей відчула, як тіло тремтить від бажання, страху і радості одночасно.

— Нік… — прошепотіла вона.

— Мей… — відповів він. — Ми разом.

Раптом тінь з’явилася за спиною Мей.

Джонатан.

Його погляд був холодним, непередбачуваним, і відразу пробіг по її тілу електричним струмом.

— Знову разом, так? — його голос був спокійним, крижаний, як лезо ножа.

Мей відчула, як руки тремтять.

— Що тобі потрібно? — спробувала вона сказати, але голос зірвався.

— Просто знайомство, — відповів Джонатан, обходячи їх. — І трохи інформації.

Нік нахилився до Мей, закривши її собою.

— Не звертай уваги на нього, — промовив тихо.

Але Джонатан лише посміхнувся, і ця посмішка була кривава, холодна, зловісна.

— Все попереду буде цікаво, — сказав він і пішов.

Мей відчула змішання страху і бажання.

Темрява навколо, холодна, зловісна, не відступала.

Але Нік був поруч. Його тепло обпікало її тіло, його дотик змушував забути страх.

— Ми виживемо, — промовив Нік, стискаючи її руку.

— Разом, — прошепотіла Мей.

Їхні губи зустрілися знову, ще довше цього разу.

Поцілунок був пекучим, шалено пристрасним, емоційним.

Він залишив слід на її серці, залишив її тремтячою, але щасливою одночасно.

Вони стояли на майданчику, притискаючись одне до одного, коли ніч поглинула місто.

Темрява наростала: минуле, батьки, Джонатан — усе намагалося розірвати їхній світ.

— Я боюся, — шепотіла Мей, притискаючись до нього.

— Я теж, — відповів Нік. — Але разом ми сильніші за будь-який страх.

Їхні тіла злилися у танці бажання і страху.

Їхня любов — дарк, шалена, неможлива — вже не могла чекати.

Вона відчула, як його руки охоплюють її, як серце б’ється синхронно з його.

— Назавжди? — прошепотіла Мей.

— Назавжди, — відповів Нік, і цього було достатньо.

Вогонь у їхніх серцях розгорівся, спалюючи страх, темряву і минуле.

Вони знали, що попереду буде ще більше випробувань, ще більше темряви, але зараз вони мали одне одного.

І цього було досить, щоб світ зупинився на мить.